Історія одного дня

Розділ 10 — 17:00. Зрада

Сабріна сиділа на даху. Місто під нею переливалося химерними барвами, ніби хтось розливав фарбу по небу. Дерева виростали з тротуарів, а з вікон будинків виглядали не люди, а силуети зі світла й тіні.

Аурель мовчки стояв поряд.

— Ми стримали їх. Але це ненадовго, так? — запитала вона

Він не відповів.

— Чому ти мовчиш?

— Тому що я не повинен був допомагати тобі, — нарешті сказав він. — Я… посланець. І моє завдання — не повернути твою пам’ять, а провести тебе назад.

— Куди?

— До світу, з якого ти прийшла. У Порожнечу, де тебе чекали на покарання.

Сабріна стиснула губи. Вітер зашурхотів уламками зруйнованих реальностей. В її руках палав ключ — тепер він світився постійно, як пульс серця.

— І що, ти приведеш мене туди? — спитала вона тихо, не дивлячись.

— Ні, — після довгої паузи відповів він. — Я вже зробив свій вибір. Я залишусь тут.

Вона здивовано глянула на нього.

— Але якщо ти залишишся… тебе теж витягне назад.