15:45. Перехрестя світів
Центр міста перетворився на місце, схоже на сон. Будівлі мали обриси, але наче були намальовані — і текли, розмивалися в русі. Над головою світили три сонця, а потім зникали одне за одним. Люди ходили, але не дивилися. Вони — порожні. Кожен із них мав порожні очі, як те відображення на зупинці.
— Світ тріщить, — Аурель дивився навколо. — Стіни між вимірами тоншають.
У повітрі відкрився портал — велике коло з блискучими межами, всередині якого текла ніч. З нього вийшла істота — напівлюдська, напівтінь. За нею — інші.
Сабріна стисла ключ. Її серце билося швидко, але не від страху — від сили.
Вона простягнула руку — і простір перед нею захитався. Світло вилетіло з її долоні, утворюючи бар’єр.
— Це тільки початок, — сказав Аурель. — Далі — складніше.
Сабріна не озиралася. Вона знала, що більше не просто дівчина. Вона — ключ.
І той, хто відкриває браму, має силу закрити її.