Історія одного дня

Розділ 6 — 12:00. Полудень без сонця

Коли вийшли з бібліотеки, небо вже було затягнуте чорним. Але годинник на вежі показував рівно 12:00. Сонце мало б бути високо — натомість над головою панувала густо-сіра темрява, схожа на передгрозову.

— Що це означає? — Сабріна оглядалась. Місто мов замерло. Дерева не рухались, навіть вітер щез.

— Полудень — це точка зламу, — тихо промовив Аурель. — Світ більше не може утримувати розділення. Виміри накладаються. Скоро сюди прийде інше.

— Що інше?

Він не встиг відповісти. Із будівлі неподалік вибіг пес — чорний, з шістьма очима, його тіло парувало холодом. Він загарчав на них, але потім… завмер і зник, ніби його стерли.

— Це вже тут, — сказав Аурель. — І таких буде більше.

Сабріна стояла посеред темного полудня, серце калатало.

— А що робити мені?

Він глянув прямо в її очі.

— Згадати все. І вибрати, ким ти є насправді.

Лія

Подобається

#8213 в Фентезі
#2048 в Міське фентезі

У тексті є: сабріна

Відредаговано: 08.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись