Історія одного дня

Розділ 4 — 9:15. Хлопець з очима бурі

Сабріна бігла. Вона не пам’ятала, куди саме, просто — від зупинки, від тієї дівчини з порожніми очима, від самої себе. Її ноги несли її вузькими вулицями старого району, поки вона не впала просто посеред тротуару. Подряпала коліна. Дихання було уривчастим.

— Ти вперше бачиш себе, чи не так? — пролунало ззаду.

Вона різко обернулась. Перед нею стояв хлопець, можливо трохи старший — років сімнадцять-вісімнадцять. Темна куртка, недбало накинутий шарф. Але найбільше впадали в око його очі — зелені з вкрапленнями сірого, наче буря, застигла в зіницях.

— Хто ти? — різко запитала Сабріна.

— Аурель, — просто відповів він. — Я тут, щоб допомогти тобі пригадати.

— Пригадати що?

— Все.

Поки вона вагалася, він простягнув руку. Її пальці ледь торкнулися його — і світ здригнувся. На мить перед очима промайнули картини: високі шпилі незнайомого міста, небо з двома місяцями, і вона сама — в мантії з символом срібної спіралі.

Вона відсмикнула руку.

— Це були… сни?

— Спогади, — відповів він. — Але не тутешні. І це лише початок. Ходімо. Бібліотека часу чекає.

Лія

Подобається

#8195 в Фентезі
#2046 в Міське фентезі

У тексті є: сабріна

Відредаговано: 08.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись