Обплетена шия, неначе в петлі

Не пам'ятаю, що сталося. Як я тут опинилася?

Я приїхала у відпустку. Ходила джунглями на екскурсії, але як же...

Я випадково відірвалася від екскурсії і, намагаючись наздогнати їх, впала.

Впала в нору під величезним деревом.

Як так вийшло...

Змії.

Повно змій.

Я впала у нору, яка виявилася зміїною.

Вони повсюди. 

Хочеться закричати. 

Закричати від страху. Але не можна.

Жодних рухів, жодних слів. 

Якщо буду кричати, то вони розізляться.

Дихай повільніше.

Я сперлась об корені дерева, закривши очі.

Якщо відкрию, то точно закричу.

Але що це?

Воно повзе по моїй руці.

Я відчуваю.

Це змія.

Вона обплела мою ліву руку.

Що робити?

Ні, ні, ні.

Мені страшно.

Боже допоможи, благаю.

Вона мене зараз вкусить.

Проміння, яке пробилося крізь листя дерев, б'є прямо в очі. 

Ах...

Ще одна змія прилізла до моєї ноги.

Ні, будь ласка.

Не витримавши, я відкрила очі.

Дарма.

Навіщо я це зробила!?

Нора заповнена зміями.

Двоє в одному кутку ховаються від сонця. Одна в іншому, ще двоє попереду мене лежать. Ще одна змія обплела руку, інша ногу. І ще одна змія, скрутившись, лежить прямо під моїм коліном.

Що... що робити?

Ні! Будь ласка! 

Хай це буде страшним сном. Просто страшний кошмар. 

Я не виберусь.

Це кінець.

– Ссс...

Змія, яка обплела мою руку, почала грізно сичати. Я відразу ж закрила очі. Так легше. Якщо відкрию, то не витримаю. 

Можна я просто втрачу свідомість? Я не хочу це переживати. 

Хочу плакати, але на силу стримую сльози. 

Коли ж це скінчиться?

– Ссс...

Сонце вже не світить в очі.

Скільки часу минуло?

Нога затерпла.

Як? Як мені її опустити?

Я знову відкрила очі. 

Дідько, Дідько, Дідько.

Що робити?

Ще й з того ж боку, з якого змія обплела руку. Один неправильний рух і мені кінець. Я повільно почала опускати ногу. Але змія, яка лежала під цією ногою, підняла голову.

Я різко зупинилася.

Ні! Ні! Тільки не це!

Але, на щастя, не побачивши жодного руху, змія лягла назад. Я знову почала повільно опускати ногу вниз до землі...

– Ссс...

Змія, яка обплела руку, небезпечно підняла голову, витягнула язик і почала сичати. 

Дідько.

Я закрила очі.

Змія, заспокоївшись, опустила голову мені на руку. Я відчула її витягнутий язик на своїй шкірі. По спині пройшлися неприємні мурашки, але жалітися можливості не було. Нога почала боліти. Ще трохи і я просто не зможу її тримати в такому положенні і вона впаде прямо на змію. 

Я знову відкрила очі. І знову ж таки я намагаюся повільно опустити ногу. 

Ще трішки. 

Ура. Нога на землі, але...

Дідько.

Тепер і ця змія поклала голову мені на ногу. 

Все гаразд... все гаразд...

Мене вже шукають.

Мене скоро найдуть і врятують. Треба тільки протриматися. 

Що...?

Змія на руці почала повзти вище.

Ні, прошу, благаю, не треба.

Я відчула її язик на своїй шиї. На силу стримала власне тремтіння.

Коли ж це вже закінчиться?

Сонце почало сідати.

Я голодна. 

Тільки, прошу, живіт, не бурчи. Жодних зайвих звуків. Хоча б в цей раз.

З приходом темряви до нори прилізли ще три змії.

Ні, їх більше!

Страшно! Бляха, що робити?

Ще одна змія лягла біля правої руки. 

Я більше не витримаю.