Не пам'ятаю, що сталося. Як я тут опинилася?
Я приїхала у відпустку. Ходила джунглями на екскурсії, але як же...
Я випадково відірвалася від екскурсії і, намагаючись наздогнати їх, впала.
Впала в нору під величезним деревом.
Як так вийшло...
Змії.
Повно змій.
Я впала у нору, яка виявилася зміїною.
Вони повсюди.
Хочеться закричати.
Закричати від страху. Але не можна.
Жодних рухів, жодних слів.
Якщо буду кричати, то вони розізляться.
Дихай повільніше.
Я сперлась об корені дерева, закривши очі.
Якщо відкрию, то точно закричу.
Але що це?
Воно повзе по моїй руці.
Я відчуваю.
Це змія.
Вона обплела мою ліву руку.
Що робити?
Ні, ні, ні.
Мені страшно.
Боже допоможи, благаю.
Вона мене зараз вкусить.
Проміння, яке пробилося крізь листя дерев, б'є прямо в очі.
Ах...
Ще одна змія прилізла до моєї ноги.
Ні, будь ласка.
Не витримавши, я відкрила очі.
Дарма.
Навіщо я це зробила!?
Нора заповнена зміями.
Двоє в одному кутку ховаються від сонця. Одна в іншому, ще двоє попереду мене лежать. Ще одна змія обплела руку, інша ногу. І ще одна змія, скрутившись, лежить прямо під моїм коліном.
Що... що робити?
Ні! Будь ласка!
Хай це буде страшним сном. Просто страшний кошмар.
Я не виберусь.
Це кінець.
– Ссс...
Змія, яка обплела мою руку, почала грізно сичати. Я відразу ж закрила очі. Так легше. Якщо відкрию, то не витримаю.
Можна я просто втрачу свідомість? Я не хочу це переживати.
Хочу плакати, але на силу стримую сльози.
Коли ж це скінчиться?
– Ссс...
Сонце вже не світить в очі.
Скільки часу минуло?
Нога затерпла.
Як? Як мені її опустити?
Я знову відкрила очі.
Дідько, Дідько, Дідько.
Що робити?
Ще й з того ж боку, з якого змія обплела руку. Один неправильний рух і мені кінець. Я повільно почала опускати ногу. Але змія, яка лежала під цією ногою, підняла голову.
Я різко зупинилася.
Ні! Ні! Тільки не це!
Але, на щастя, не побачивши жодного руху, змія лягла назад. Я знову почала повільно опускати ногу вниз до землі...
– Ссс...
Змія, яка обплела руку, небезпечно підняла голову, витягнула язик і почала сичати.
Дідько.
Я закрила очі.
Змія, заспокоївшись, опустила голову мені на руку. Я відчула її витягнутий язик на своїй шкірі. По спині пройшлися неприємні мурашки, але жалітися можливості не було. Нога почала боліти. Ще трохи і я просто не зможу її тримати в такому положенні і вона впаде прямо на змію.
Я знову відкрила очі. І знову ж таки я намагаюся повільно опустити ногу.
Ще трішки.
Ура. Нога на землі, але...
Дідько.
Тепер і ця змія поклала голову мені на ногу.
Все гаразд... все гаразд...
Мене вже шукають.
Мене скоро найдуть і врятують. Треба тільки протриматися.
Що...?
Змія на руці почала повзти вище.
Ні, прошу, благаю, не треба.
Я відчула її язик на своїй шиї. На силу стримала власне тремтіння.
Коли ж це вже закінчиться?
Сонце почало сідати.
Я голодна.
Тільки, прошу, живіт, не бурчи. Жодних зайвих звуків. Хоча б в цей раз.
З приходом темряви до нори прилізли ще три змії.
Ні, їх більше!
Страшно! Бляха, що робити?
Ще одна змія лягла біля правої руки.
Я більше не витримаю.