Історія однієї скрині

Оповідка дванадцята. Дім, милий дім.

Ми повернулися додому. 
Мама, тато і я. 
Чекали на малюка. 
Думаю братик. 
До сусідів в подвір’я потрапив снаряд. 
Їхній дім без вікон, дверей і частини даху. 
Наш - без паркану, тераси і вхідних дверей. 
Весь дах – решето. 
Тато своїми силами все лагодив. 
Я старався допомогти. 
У бабусі жили до осені.  
Звикли. 
Коли їхали, вона так плакала. 
І мамі сказала, що вона їх рід врятувала, бо прощенням гріх забрала. 
Я не розпитував, що то означає. 
Повертаємося до життя. 
Все. 
Біжу на побачення з Лізою. 
Місцева кав’ярня працює на генераторі. 
Все буде добре. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше