Оповідка десята. Сестри.

Дівування пройшло в колгоспі.  
Зранку бригадир всіх в машини погрузить і на поле  відправить трудодні відпрацьовувати.  
Назад йшли пішки. 
Завжди в пилюці. Вічновтомлені. 
 Настя була старшою.  
На важку долю не жалілася і на буряки викликалася перша. 
Працювати в холодному полі у брудній фуфайці, двох хустках та підвязаному попереку було важко. 
Але в колгоспному коров’ячому хліву було ще важче. 
Сморід розїдав очі. 
Вже не було двох нігтів на лівій нозі і вивернутий на правій – корови відтоптуаали під час доїння. 
- Настько, підеш за мене заміж? – на пряму запитав комірник. 
Він давно запримітив молоду і працьовиту дівчину. 
Сам був вдівцем. Мав малого сина. Стара мати допомагала глядіти дитя, та в господарстві не вистачалр жіночих рук. 
- А піду, - вихопилося у Насті. 
Вона розуміла, що треба стати матір’ю чужій дитині. 
Та й чоловік старший за неї років на десять точно. 
Але ще вона розуміла, що комірник має чималий дім і хорошу платню.  
І ій, як його дружині, можна було перейти працювати в контору, а не в хліві чи на полі здоров’я лишати. 
Так і сталося  
Зробили весілля і Настя переїхала в сусіднє село.  
Стала вправною господинею і прийняла чуже дитя. 
Своїх вони немали. 
Спершу Настя тим переймалася, та потім змирилася.  
В колгоспі її більше не бачили – чоловік допоміг влаштувати в контору.Так і прожила свій вік.  
Чи любила?  
Про що мріяла? 
Хто зна… 
    Ефросинія, Проня, була дуже тихою дівчиною.  
Мала ніжні руки.  
Але працювала швидко і вправно. 
Подруги - доярки часто просили  її підмінити.  
Вона не відмовляла.  
Проте, коли рахували трудодні, то їй не записували ті заміни. 
Вона знала, але мовчала. 
    Проня успадкувала від матері чудовий голос.  
Бувало, як заспіває, до проймало до душі.  
Вона довго не могла знайти собі пару. 
І коли посватався син агронома, погодилася. 
Не вміла відмовляти. 
Прожили вони своє життя разом, та Бог діток не дав...