Розділ VII - Процвітання

Йшли сотні років...

Укладалися племінні союзи та торгівельні шляхи...

Здавалося, чи не найспокійніший час у історії кеттенів. Але, усе тільки починалося...

* * *

Після відносно швидкого розвитку та винайдення кеттенами різних приспособ, що значно полегшували різні напрямки - сільське господарство, будівництво, тощо, деякі кеттени отримали змогу займатися справами, не пов'язаними напряму з видобутком їжі. З'явилися перші торгівці, що споряджали каравани до ближніх племен, ремісники та окремо - будівельники.

Племінні поселення того часу більше нагадували уже селища - будинки, збудовані з необпаленої цегли - уже мали очеретяні дахи та іноді були навіть двоповерховими. Суспільство кеттенів стало більш особистим - тобто раніше існували спільні поля, які обробляли усі - з усіх сімей. 

Проте, з часом у окремих родин з'являються власні городи. Але, кеттени стежили, щоб в усіх були рівні багатства - тобто якщо якийсь кеттен займав родючу ділянку, інший отримував більшу, проте менш родючу. Так з'являються племінні судді - вони розділяють між кеттенами землю та багатства порівну. Вони обираються племенем із найавторитетніших кеттенів селища. Але, усе ж таки, певна нерівність з часом з'являється - судді надавали більші та родючіші землі працьовитим сім'ям, а торговцям та ремісникам віддавали менші наділи.

* * *

Як я раніше писав, у деяких кеттенів з'являється більше вільного часу. Дехто починає задумуватися - Чому світить сонце? Чому палає вогонь? Яким чином з'явилося життя?

Раніші вірування базувалися просто на тому, що існує інший світ, куди кеттени потрапляють після смерті. Але з часом, коли кеттени перестали виживати і почали жити, такі роздуми були усе частішими.

З'являються певні "мудреці" що проповідують свій погляд на світ. Та, довгий час, організованої релігії не було... Але, через певний час формуються протоміфи напіврелігійного характеру. Наприклад - як з'явилася Неесе, чому кеттени розумні, а інші створіння - ні, і таке інше.

 Організована неесійська релігія є досить загадковою - пізніші легенди кажуть, що нібито її проповідував мудрець Шеная-Тінарче (Або, як пізніше говоритимуть, Чіннає-Тінар, його ім'я означає "Перший проповідник", що вказує на його напівлегендарність) із племені Севатнаре (Імовірно, узбережжя Ханнарського моря). У пізнішому фольклорі описуються його подвиги та навернення, учнів, тощо. Проте, думаю, набагато цікавіше вам буде почитати про саме релігію кеттенів...

Кеттени вірять, що колись було лише їхне сонце - Вернай-Тау, або як вони його називали, Уртанше (Буквально - "Жорстоке Полум'я). Але потім до нього прийшла Шаторана, або Кантіза ("Живодайна"). Вона стала його супутницею, і пізніше Кантіза народила доньку Неесе. Вона хотіла, щоб вона була живою та буйно-зеленою, але Урданше - аби Неесе була пустельна й тиха. Почалася між ними суперечка. І з тих часів то Кантіза, то Урданше тягнуть свою доньку Неесе до себе...

Також були й міфи про те, чому з'явилося життя на Неесе, та чому кеттени стали розумними - мовляв, якось Уртанше розгнівався і вдарив Кантізу. Вона ж обійняла Неесе та заплакала. Сльози Кантізи стали океанами, а її обійми - хмарами. Взяла вона свої сльзи і бризнула ними по своїй доньці - так з'явилися і птахи, і звірі морські та сухопутні. Вона хотіла вдихнути на Неесе і рослин - уче почала, та не встигла - знову вдарив її Уртанше. Вона знала, що без неї і ті рослини згинуть - й побачила кеттенів на Неесе. Кантіза сподівалася, що ці діти її сліз доглянуть за її творінням, та подихом своїм вона дала розум кеттенам...

Нова релігія швидко поширюється - і навіть формуються місцеві міфи, що описують саме локальні явища. Також з'являються й не пов'язані напряму з Кантізою та Уртанше - наприклад, чому у деяких птахів є крила, а в інших нема, чому деякі рослини червоні, тощо.

Проте, наслідки куди обширніші - кеттени тепер вірять, що їх розвиток релігійно виправданий. Тобто, про що я - раніше кеттени розвивалися через навколишні несприятливі умови та катаклізми. Тепер вони розвиваються через релігійну мету.

Але, як не дивно, у кеттенів не з'являються храми чи жерці. Дехто з мудреців вирішує проповідувати подорожуючи. Але кеттени роблять це по-своєму: вони не читають довгих прозаїчних проповідей. Кеттени буквально оспівують міфи.

Є деякі знахідки музичних інструментів тієї доби, схожих на сопілки. Ми можемо припустити - ба навіть впевнено сказати, зважаючи на текст далі, що кеттенські проповідники були здебільшого релігійними бардами (як їх називатимуть кеттени, Шенно Щереґах - "Перші Співці") - подорожуючими музиками, що зазвичай мандрували цілими сім'ями, віршованими піснями оповідаючи кеттенські міфи. Саме таким чином навіть серед найвіддаленіших кеттенських племен стрімко прогресує ця релігія.

* * *

Тривалий час торгівля між племенами, і навіть між окремими кеттенами велася бартером. Мовляв, за таку-таку міру зерна хтось обмінює стількись, наприклад, інструментів. Але, з дедалі більшою глобалізацією це стало надзвичайно незручно - брати із десять лантухів зерна, щоб їхати закілька сотень кілометрів щоб обміняти це на м'ясо чи каміння.

Та, грошей тривалий час не виникало - у різних племенах могли бути свої мірки, але вони не були універсальними. Скажімо, певні камінці вважатимуть локально цінністю, а у іншому племені, де їх значно більше, це не буде "коштовним" камінням.

Але, через деякий час усе революційно змінюється - між кеттенами швидко поширюються у якості грошей... Глиняні округлі вироби, діаметром до 5 сантиметрів із якимось дивним знаком.

Суть у тому, що судді (Або Харкаште, тобто "Головні Упорядники") одного з племен, що мешкало у степу між Ханнарським і Майреянзьким морями, запровадили таку валюту у себе в племені. На кожній "монеті" був характерний знак, що наносився одним з харкаште, що і робило його цінністю.

Проте, такі гроші було дуже легко підробити. Але й тут степові харкаште зміркували - з реверсу на монету наносили певний малюнок, який наносили лише того року, і на глиняній табличці, що зазвичай стояла посеред поселення, були намальовані ті малюнки, та скільки монет з ними було. Це зробило валюту досить дорогою, у певних племенах за одну монету можна було купити кілька снопів обробленого очерету, а на ті часи це було неабиякою цінністю.