Розділ V - Кеттени

Минали тисячі років.

Але пустеля лишалася пустелею. Світ Неесе став жорстким, проте на диво збалансованим. Навіть хижаки не були безумовними гегемонами - адже усі види на планеті вирізнялися своїми винятковими рисами, що допомагали їм вижити. 

Наприклад - неесійські величезні птахи могли підніматися на висоту аж 9 кілометрів, щоб піти у шалене піке, і їхні атаки майже завжди були смертельними для сухопутних істот.

Але ці істоти не були беззахистними жертвами - вони навчилися слухати повітря, відчуваючи найменші коливання. Вони будували величезні нори з безліччю розгалуджень. Подекуди, хижаки суходолу могли хитрощами перемагати найбільших птахів.

Тому домінування одного виду над іншим на Неесе було практично неможливим.

* * *

Якби ви опинилися на Неесе, ви б бачили нескінченну, аж до небокраю, мертву пустелю, і подекуди самотні брили червонуватого кольору. Постійні вітри пробирали б вас до кісток, як і холод уночі. Здавалося, це безживне місце.

Пильніше придивившись, ви б бачили невеличких істот, схожих на хом'яків, що тягнули до своєї нірки під величезним каменем дивні сині ягоди. У небі б виднілися силуети птахів на фоні густезних помаранчевих хмар, що ледь пропускають світло. Удалині можна було побачити великого приземкуватого кремезного, укритого довгою шерстю хижака, що бився з величезною, удвічі більшою за самого мисливця птахою.

Але, нас цікавить невелика печера праворуч. Майже непомітна, між двома брилами, але у ній, схоже може сховатися ціла родина досить великих звірів.

Підійшовши ближче, на вас моментально нападе якась дивна хутряна блискавка, тож треба обережніше. Якщо довго не рухатися та спостерігати за входом, то незабаром ви мигцем помітите двох-трьох дивних тваринок. Спершу вони вам нагадають земних котів, схожих на сервалів (це такий вид котячих, що мешкає у степах). Та уважніше спостерігаючи, можна помітити ряд цікавих речей...

По-перше, досить довга та густа шерсть. Окрас - маскувальний, кольору піску з ледь помітними смужками, як у скумбрії. Також - досить широка і масивна морда, що може вказувати на велику носову порожнину, де відвільтровуються шкідливі речовини з повітря. А от вуха у них теж дуже великі та зарослі шерстю - імовірно, шерсть для захисту від потрапляння піску.

Подивившись на лапи, ви помітите, що вони досить кремезні та широкі, а також, що на передніх двох - шість пальців. Чотири розташовані зпереду, а два - трохи позаду, і нагадують наші великі пальці. Задні лапи масивніші та більші.

Цих істот називають кеттенами.

Та ще цікавішою вам би здалася їхня поведінка. Один кеттен виходить на рівну поверхню, без укриттів та спокійно чогось чекає. Двоє сидять напоготові, за камінням. Чується високий крик. Перший кеттен далі просто сидить та вичікує.

Враз, з імли виступає силует великого хижого птаха, що вже передчуває поживу. Зненацька кеттен починає різко тікати, чим ще більше провокує птаха, що вже падає на свою жертву. Та, раптом двоє інших вистрибують з-за укриттів та приземляються прямо на птаха.

Вони його пришпилюють лапами до поверхні, утримуючи крила, а третій іклами вчіпляється прям у шию птиці. Мисливці швидко оглядаються, при чому один з них стає на задні лапи, визираючи небезпеку. І далі вони, без зайвих звуків тягнуть здобич до печери.

Кеттени є соціальним видом - живуть у прайдах до 20 особин. Для помешкання обирають якнайзахищеніші місця - печери, каньйони, урвища. Живуть у середньому 20 років. У них навіть існує розподіл праці - є мисливці, що полюють або навіть збирають придатні до їжі рослини (Так, кеттени всеїдні).

Є спостерігачі, що низьким воркотом попереджають прайд про небезпеку. Також є і доглядачі - вони забезпечують безпеку малечі та навчають їх, щоб вони через 3-4 роки стали повноцінними дорослими кеттенами. Але, враховуючи усі небезпеки Неесе, що можуть забрати життя певних важливих членів прайду, кожен кеттен вміє і полювати, і пильно спостерігати, і навчати.

Іноді кеттени з двох окремих прайдів зустрічаються, і тоді між ними встановлюється зв'язок. Прайди зближуються і починають разом полювати, обмінюватися їжею та навчати молодняк.

* * *

Так, поступово, кеттени розвиваються - вони вже знають про те, що падаль їсти не можна, вони навчаються відчувати хвороби у здобичі, що зменшує смертність. Також, завдяки гуртуванню прайдів та груповим полюванням з'являється більше їжі. І усі ці фактори ведуть до масового збільшення популяцій кеттенів. Дуже скоро у пустелі закінчується їжа.

Кеттени розуміють, що на старих місцях уже не можна буде прогодуватися, і починається величезна міграція. Часто мегапрайди зустрічаються, і теж об'єднуються у групи, чисельність яких у середньому становила 400-500 кеттенів. Саме у дорозі формуються зародки цивілізації. Якби тут були археологи, вони б знаходили численні малюнки та помітки тієї доби, видряпані на камінні. Здебільшого це були шляховказівники - для членів протоплем'я, що відстали. Та, були б й цікавіші знахідки - малюнки полювання на птахів або інших тварин. 

Також, ми б знайшли рештки багать на місцях гіпотетичних стоянок. Це вказує на те, що тоді кеттени навчилися мистецтву добування вогню. Імовірно, що кеттени були знайомі давно з полум'ям, адже такі сліди траплялися іще давніше. Це не можуть бути природні залишки, адже блискавок у нижній атмосфері Неесе практично немає. 

Припускають, що ще до міграцій окремий кеттен випадково камінням викресав іскру поблизу сухої рослини, і спалахнула пожежа. Але, скоріш за усе, тоді кеттени не користувалися вогнем, а навпаки - боялися, про що свідчить те, що ніяких слідів підтримки полум'я тоді не виявили. А от уже організоване користування вогнем виникнуло вже пізніше, у часи міграцій - кеттени зрозуміли, що вогонь не лише може усе спалювати та руйнувати, а й обігрівати холодні печери та відганяти нічних хижаків.

Проте, на жаль, не усі племена кеттенів вижили. Деякі йшли усе глибше у пустелю, думаючи, що скоро прийдуть до оази. Таким чином немало кеттенів загинуло у крижаній пустелі.