Розділ I - Неесе

* * *
За десятки світлових років від Сонячної Системи сяє непримітна зоря Вернай-Тау. За нашою класифікацією, ця зірка є помаранчевим карликом, що має близько 70% маси Сонця. На перший погляд, ця зоряна система здасться цілком порожньою. 
Та, якщо придивитися, поряд із Вернай-Тау є дивний об'єкт, що обертається навколо зорі, та помітно зміщує центр мас, що натякає на те, що це не планета - навіть не газовий гігант, а щось іще більше. Ми називаємо цю "суперпланету" Шатораною. Та вона величезна лише з погляду планет - до найменшої зорі їй маси не вистачає.
Отже, Шаторана, є коричневим карликом - об'єкт занадто масивний для планети, але не дотягує до зір. Карлик виділяє тепло та небагато інфрачервоного світла завдяки горінню дейтерію - ізотопу водню.
Маса Шаторани становить близько 11 мас Юпітера, та обертається на орбіті 1,9 а.о. від Вернай-Тау (Примітка - 1 а.о. це відстань від Землі до Сонця)
Далі  - велика хмара астероїдів та газу, де мали утворитися планети, що б дали життя цій системі, але щось цьому завадило - імовірно, Шаторана гравітаційно утримує космічний пил на певній орбіті, не даючи йому злипатися та стати чимось більшим.

Здається, що ця зоряна система приречена залишатися неживим і порожнім місцем.
Та це лише на перший погляд...

* * *
Подивившись уважно на диск Вернай-Тау, можна помітити, як у рівні інтервали часу навколо зорі щось обертається - не астероїд, а якась планета. Планета з назвою Неесе. 
Придивившись до Неесе, можна дізнатися її розміри та масу - діаметр складає 94% земного, а маса - 5,9 г/см3.
Та, обертання планети навколо світила досить дивне - орбіта має дуже високий ексцентриситет (Ексцетриситет - відхилення від ідеально круглої орбіти) - перигелій (найближче положення до світила) складає 0,61 а.о., а афелій (найвіддаленіше положення) - 0,93 а.о. Досить імовірно, що такі відхилення спричинила сусідка Неесе - Шаторана, гравітаційно взаємодіючи з планетою.

Отож, склавши усе, що ми знаємо про Неесе - ми отримаємо щільну кам'яну планету з скаженим ексцентриситетом, що ймовірно може спричиняти такі відмінності між порами року, що Землі й не снилося... 
Також, оскільки орбіта майже дзеркальна протилежній половині, то "зима" та "літо" на Неесе наставатимуть двічі за неесіанський рік, що складає 295 діб.

Та, наша єдина кам'яниста планета у зоряній системі ще має свої таємниці...
Якщо б людство відправило сюди який-небудь космічний зонд, ми б побачили лише дуже густу атмосферу, за якою майже не видно поверхні. Також науковці змогли б визначити кут нахилу вісі (3,7°) та тривалість доби (19 годин), та потужне магнітне поле - 150% земного, що у комбінації з густиною дає знати, що планета має рідке залізно-нікелеве активне ядро.

Та саме нас цікавить неесійська "ковдра" - напрочуд густа атмосфера. ЇЇ склад - азот (57%), вуглекислий газ (26%), водень (13%), аміак (2,5%), метан (1,5%). Навіть ті, хто не дуже розуміється на хімічних речовинах та реакціях, миттєво збагне, що такі речовини, м'яко кажучи, не додають сиру в масло. Саме метан (CH4) та аміак (NH3) утворюють щільні помаранчево-жовті хмари над Неесе. Здавалося б, життя тут абсолютно неможливе...

* * *
Та, якби ми мали змогу побувати на поверхні планети, ми б побачили кардинально іншу картину - склад атмосфери там би був дуже дивним та інтригуючим - азот (74%), кисень (18%), аргон (7%), водень (0,5%) і вуглекислий газ (0,2%) й 0,3% - сліди водяної пари, оксидів азоту, органічних аерозолів та дуже трохи аміаку.
Але як?
Справа у тому, що якби ви летіли на посадковому модулі до поверхні Неесе, на висоті 13-12 км ваш апарат би дуже сильно відхиляло від траекторії та трусило зі сторони у сторону.
Отож, як ви вже здогадалися, секрет атмосфери Неесе - надпотужні вітри. Через досить швидке обертання та реакції аміаку з метаном, що утворює тепло, і це контрастує з холодним висотним повітрям - ці причини мають наслідок - мегавітри швидкістю до 850 км/год, що утримує токсичну атмосферу на висоті ~13 км. Це створює досить приємні умови на поверхні...

Але є одне (насправді не одне), велике "Але"...
І цим "Але" є...

* * *