45. Глава.

Клац — і троє опинилися у військовому таборі демонів. Джину різко занудило.

— Жива? — із задоволеним виглядом запитав Вінт.
— Попереджати треба, — зло зиркнула Джина в бік жартівника.

— Несе! — гукнув король, заходячи до намету.
— Ваша Темнішосте, — привітав короля командир демонічної армії.
— Доповідай обстановку!
— Слухаюсь! З нашого боку втрати — близько тисячі. Але й противник втратив чимало воїнів.
— Проблема не у втратах. Дізналися, як закрити прохід? — спитав Вінт.
— Ні, пане.

— І не дізнаються. Реґайоне, ти ж знаєш, як наш «дзеркальний друг» любить усе надійно ховати.
— Як завжди, його підозрюєш?
— Ні. Він же не єдиний дзеркальник у світі.
— Чому ти впевнена, що це саме дзеркальна магія? — з іронією запитав Вінт.
— Тому що демони не розпізнають лише дзеркальну магію. Якщо вона прихована — тільки той, хто знає, може знайти зачіпки. І то доведеться постаратися.

За спиною Джини пролунав знайомий чоловічий голос:
— Щойно щось стається — одразу «дзеркальник». Тобі не казали, що ти занадто підозріла?
— Нераїле! — роздратовано покликала демониця старого знайомого.

— Дорогенька, як тобі жилося? — чоловік мовив жартома. Підійшовши майже впритул, він узяв Джину за зап'ястя й підняв її руку перед очима. — Хм… ти все ще вільна?

Демониця різко висмикнула руку й витерла тильну сторону долоні.
— Ох, Джіджі… — видихнув він їй у потилицю вже з серйозними нотками в голосі.