37 глава. Ти точно він?

Пройшовши далі коридором, Міла раптом зупинилася.

— Стій. А давай зателефонуємо по магіафу?
— Д-да, ходімо, — він відвів погляд і кивнув у той бік, куди вони йшли.

Міла різко повернулася до нього.

— Каю, ти що? У Джини ж він є.
— Тоді ходімо до Джини.

Міла схопила його за руку й потягла до кімнати матері. Швидко постукала — і так само швидко відчинила двері.
Вона ступила всередину, і в ту ж мить «Кай» повалився вперед.
Бо за їхніми спинами нізвідки з’явився Деймар і коротко вдарив його по тімені.

— Слава Місяцю, встигли! — видихнув він.
Цю сцену побачила Джина й миттєво активувала магію — без заклинань і без креслення символів у повітрі.

— Мамо, ні!
Міла стала між Деймаром і матір’ю.
— Це не Кай, — додала вона вже тихіше, беручи Джину за руку.
— Затягуємо його всередину, — коротко скомандувала Джина.

Деймар ухопив непритомного за ноги, Міла з матір'ю — за руки. Разом вони швидко затягли його до кімнати й зачинили двері.

— Міло, з чого ти взяла, що це не Кай? — напружено запитала Джина.
— Його рана, мамо… вона інша. І… Кай знає, що ти — моя мама. А цей… поводився так, ніби сумнівався. І ще… останнім часом він при мені називає тебе не просто Джиною, а свекрухою. Тож так — причин достатньо, щоб не вважати його справжнім.

— То ви все-таки… — почав Деймар.
— Так. З недавніх пір, — твердо відповіла Міла.
— Що ж, із привітаннями я, схоже, запізнився. Але не з новинами, — додав він, ставши ще серйознішим.