Історія напівкровки

34 глава. Холод по шкірі.

Міла затримала подих, уважно вдивляючись у Кая. Його дихання було надто рівним — неприродно рівним, ніби він щойно силоміць змусив себе заспокоїтися.
— Ти… в порядку? — обережно запитала вона.
Кай кивнув, але його рука мимоволі стиснула край дверей. Світло з коридору ковзнуло по щоці, і Міла помітила тонку подряпину біля скроні.
Надто свіжу.
— Що сталося? — її голос звучав тихо, але наполегливо.
— Нічого, — відповів він швидше, ніж слід було. — Просто… необережність.
Міла дивилася на нього ще кілька довгих секунд. Її насторожила не тиша.
Його очі.
Вони були надто темні. Не втомлені — порожні. Ніби щось відступило всередині нього, залишивши по собі холодний слід.
— Мама збирає сімейну нараду, — нарешті сказала вона. — Ти потрібен.
Кай відступив убік, дозволяючи їй зазирнути до кімнати. Там було чисто. Надто чисто.
Міла відчула, як по шкірі пробіг холодок.
— У тебе прохолодно.
— Я відчинив балкон. А Роза теж іде? Вона не з тобою?
— Ні. А ти її не бачив?
— Ми розійшлися після зустрічі з принцесою, — відповів він, не відводячи від неї погляду.
— Гаразд. Тоді ходімо шукати її.
Міла повернулася до нього спиною — і знову відчула неприємний холод, що повільно прокотився вздовж хребта.
«Щось тут не так», — настирливо майнула думка в голові молодої демониці.

Муха

Подобається

#6370 в Любовні романи
#1537 в Любовне фентезі

У тексті є: демони та кохання, інший світ та небезпечні пригоди, війна і мир

Відредаговано: 02.03.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись