16 глава. Обмін.

Група пішла слідом за зміями вузьким проходом між каменями. Незабаром той вивів їх до оазису — прихованого міста, потопаючого в зелені, з білими домами і стежками, сплетеними просто з ліан.

Королева народу змій зустріла їх на площі, оточеній кам’яними колонами. Вона була величною — її шкіра переливалася перламутром, а волосся спадало до землі хвилями, що нагадували рух луски.

Її погляд був холодним і уважним.

— Чужинці рідко потрапляють у наші землі. І майже ніколи — живими.

Роза підняла руку, обережно дістаючи зі своєї сумки невеликий пакунок.

— Ми прийшли не як вороги. Я можу запропонувати вам обмін.

Королева ледь підняла брову:

— Чим може здивувати нас смертна?

Роза розгорнула пакунок — і запах рідкісних цілющих трав миттю розлився в повітрі.

— Я можу запропонувати вам це, — сказала вона, піднімаючи сверток на рівень очей королеви. — В обмін на інформацію. Усе, що ви знаєте про тих, хто переслідує нас, про Розлом і про стан Елара.

Королева ледь помітно вдихнула, і на її обличчі щось змінилося.

— Трави з північного плато… і… нічна полин? Це… рідкість.

— І це ваше. Обмін відбудеться? — уточнила Роза, намагаючись приховати напруження.
Позаду почувся глухий звук — Елар, досі в нитях Міли, знову почав світитися.

Королева різко обернулася.
Її очі звузилися.

— Так, — відповіла королева, крокуючи ближче. Її погляд став м’якшим, але не втратив сили. Легко кивнувши Каю. Королева тонко всміхнулася. — Але спочатку ви повинні зрозуміти одне: знання, які ви шукаєте, можуть вплинути на ваші рішення, але це не означає, що вибір приведе до чогось доброго.

Роза затамувала подих.
Деймар не витримав і все ж втрутився:

— Не знаючи свого ворога, ти будеш підозрювати й вірних союзників.

— Дивовижно. Ти довго стримувався, щоб нарешті втрутитися в розмову, — усміхнулася королева змій.

— Приношу вибачення за проявлену грубість, — Деймар легко вклонив голову. — Просто хотів сказати, що ми схвалюємо рішення Рози.

Роза озирнулася на Мілу й Джину. Міла кивнула, а Джина всміхнулася.

— Ми готові.

Королева знову всміхнулася і кивнула, дивлячись на Кая. Чоловік у відповідь вклонився й зник серед зміїв біля трону.

— Що ж, для початку… — вона почала підходити до дівчини.

Роза ковтнула, її тривога перетворювалася на наростаючу паніку.