12 глава. Втеча без зустрічі.

Згори почувся шум. Роза піднялася нагору до Міли.Світлий лежав у ліжку, його сильно трясло, волосся ледь сяяло, а повітря навколо нього дрібно тремтіло.

Роза торкнулася його руки — і згадала уривки дитячої пам’яті до трагічного розставання з матір’ю:

голос хлопчика, який обіцяв її захистити, біле світло, крик матері.І в ту мить її внутрішня сила вирвалася з-під контролю —магія чоловіка й Рози резонували. Дівчина злякалася сама.

У цю ж секунду за вікном щось глухо вдарило — наче невидима хвиля пронеслася повітрям. Вогонь у каміні спалахнув, а стіни будинку здригнулися.

Деймар різко обернувся до дверей.— Вони нас знайшли.

Дім продовжував тремтіти від ударів зовні, і здавалося, ще мить — і стіни тріснуть.

Але в цей момент згори пролунав глухий, протяжний звук — не крик, не стогін.Щось середнє між диханням і заклинанням, прошептаним уві сні.

Джина різко підняла голову:— Елар.

Роза відчула, як повітря навколо завібрувало — наче кімната стала легкою, неплотною.Магія. Забагато магії для світлого, який повинен бути без свідомості.

— Він прокидається, — прошепотіла вона.

Деймар насупився:— Це погано. Світлі в такому стані втрачають контроль.

— А спадкові — тим паче, — додала Джина і кинулася до сходів. — Я повинна його стабілізувати.

Вона добігла першою.Міла стояла біля ліжка, розгублено притискаючи до грудей мокру ганчірку. Роза поруч тримала Елара за руку.

Елар, який хвилину тому був нерухомий, тепер корчився, дихав уривчасто, а під шкірою спалахували золоті візерунки світлої крові.

— Мамо… що з ним? — Міла майже плакала.

— Вихідний викид магії, — швидко відповіла Джина, опускаючись до Елара. — Його свідомість намагається повернутися, а тіло — ще ні.

Джина силою розірвала потік між Розою та Еларом і торкнулася чола чоловіка.

І в ту ж секунду все змінилося.

Золотисте світло вибухнуло з-під пальців Джини — не сліпуче, але щільне, майже рідке. Воно заповнило кімнату, поглинуло стіни, сходи, повітря.

Деймар встиг лише рикнути:— Не чіпай його! Світлі в такому стані без резонування—

Але було пізно.

Розу відірвало від підлоги.Міла скрикнула.Джина спробувала висмикнути руку, але світло схопило її, мов сіті.

Елар, що лежав на ліжку, розплющив очі — золоті, нереальні — і прошепотів одним видихом:

— Повернення до витоку…

Світ перевернувся.Підлога зникла.Будинок розсипався довкола них, ніби його ніколи й не було.