2 глава. Викрадення.

—Отже так, Ваша Величносте, ви допоможете нам вибратись без зайвих викрутасів. Якщо вони з’являться — ви розумієте, які наслідки вас чекають? Відповіді не чутно.
— Я вас зрозуміла.
— От і чудово, знайшли спільну мову. Виходимо за кілька хвилин. У напрямку західного входу.

Ми без проблем вийшли за межі замку. Охорони було мало, і ми нікого не зустріли, хіба що кілька слуг. Але сумніваюсь, що Королева з принцесою й парою охоронців викликали підозри. Ми попрямували до стайні. Один із них наклав на нас закляття приховування. І разом зі мною на руках вибрався через пролом у бар'єрі за межі прилеглої території мого дому. Ось так нас з мамою викрали. Надягнувши мені на голову чорний мішок, ми сіли в колісу (магічний автомобіль) і повільно, не поспішаючи, вирушили до виїзду з міста. Контролю майже не було — у місті святкували всі. Не знаю, скільки часу минуло, але прийшла до тями я вже в якійсь печері. Відкрила очі. Мама мене обіймала. Та всеж, щось холодно й незручно лежати.
— Мамо.
Мамуля відкрила одне око.
— Так, сонечко?
— Я їсти хочу.
— Розалін, мені дуже шкода. Пробач, що в тебе така непутяща мама.
— Ні, це не правда. Ти — найкраща.
— Сонечко, в мами є прохання. Будь ласка, не торкайся їжі, яку тобі принесуть. По обіцяй мамі!
— Добре, я обіцяю.

Затріщало щось металеве. Я озирнулася. Голі кам’янисті стіни й залізні двері. На землі лежала стара засмальцьована ковдра, і ми з мамою були на ній. Двері відчинилися, і до нас зайшли, вклонившись, наче з насмішкою.
— Доброго ранку, королево, принцесо. Як спалося?
Ми з мамою мовчали.
— Приношу свої вибачення, що не підготувалися належним чином до прийому таких величних гостей. У якості вибачення прийміть ці страви. Смачного.

До нас занесли кілька тарілок з м’ясом, фруктами й гарнірами на двох. Залишили їжу на маленькому столику в кутку печерної кімнати й пішли геть, не забувши зачинити за собою двері. Я з цікавості підійшла ближче до столу.
— Розо, ти обіцяла.
— Але мамо, я голодна.
— Іди сюди.

Мама провела рукою вертикально, ніби розрізаючи простір. З’явилася діра, і королева дістала невеликий шматочок сиру.
— На, перекуси, а потім пограємо.