1 глава. Не вдала гра.

—Хто це тут у нас? — пролунав незнайомий голос над головою.
Мене схопили за шкірку, як кошеня. Магією мені закрили рот і прив’язали до стільця, який розвернули обличчям до дверей.
— Ну що, малеча, ти — наш великий улов. Будеш шуміти — зробимо тобі боляче. Ти ж не любиш біль, так?
За деякий час до кабінету зайшла моя мама. І в ту ж мить до мого горла торкнулося щось холодне.
— Відпустіть мою доньку!
— Замовкни й зачини двері з того боку, інакше...
По моїх щоках покотилися сльози. 

Не задовго до цього.....

Я народилася принцесою королівства Корвок. Мої перші сім років були незабутні. Хоч батько й був зайнятий справами держави, він завжди знаходив час для нас із братом. Мама — тендітна зовні, але сильна всередині. Вона могла бути милосердною, та водночас — суворою і непохитною. Я мріяла стати такою ж, як вона. А ще був мій брат. Ми сварилися, билися, дуріли — але завжди були командою. Розігрували слуг, сміялися з переляканих гостей, які падали, зачепившись об наші пастки. Одного дня до нашого замку прибула делегація з королем королівства Дересс. Вони запропонували шлюбний союз, і батьки прийняли його. Та не все забувається, навіть серед сміху. У той день, коли замок сповнився святом, ми з братом і кількома слугами грали в хованки. Мене дратувало, що я завжди знаходилась першою. Цього разу я схитрувала — заховалася у батьковому кабінеті. Я сиділа там тихо, майже не дихаючи. Але раптом двері відчинились. Хтось увійшов і почав нишпорити в ящиках письмового столу. Я на магалася бути непомітною, як мишка. Але марно — мене помітили.