****

Усе йшло гладко. В 3 рочки я дізналася, що тато будує дім. Я дуже цьому раділа. Ми їздили туди з "Сахаром". Це так називали Айшу. Я там з друзями гралася. І там, потім ми знайшли мені школу, і заняття. Я ходила в дитячий садочок, але мати вирішила з мене робити гімнастку. Я ходила туди до 5 рочків. Нас там били. Гумовою скакалкою. Я казала матусі що вона нас принижує, але вона мені не вірила. Вчителька ж казала що нікого вона не б'є, і їй усі вірили, бо вона ж вчитель, вона брехати не могла... . Мене наказували за " брехню " , а про сліди на одному місці, мати скидувала це, на те, що я билася,  коли плигала на скакалці. Так ось, якось мати мене знову забирала мене з гімнастики, вона знову бачила моє заплакане обличчя, вона подивилася ну те, куди я показувала пальцями. Вона побачила кривавий слід. Тепер вона мені повірила. В 4 роки мене перевели в іншу групу, до іншої вчительки. В іншій школі. Це було на весні.  А вже восени, мати мене віддала в музичну  школу номер 8, по класу скрипки. Це було її найкраще рішення в моєму житті, але поки, я це не розуміла. Ми 29 серпня, пішли до моєї вчительки. Ми прийшли, я потримала скрипку, і в душі в мене щось йокнуло. Але воно не швидко прокинеться. Ну ми прийшли і усе, мене прийняли в нульовий клас. В 5 років я закатила скандал матусі. Так скандал. Мене це занадто задовбало, що на занаттях мене били й кричали, а вдома теж кричали. І ось  ми пішли на плавання. В мене гарно усе йшло. І в 7 років, я пішла в перший клас. За це мені подарували собаку. Алабая, Айшу. По школах ми різних ходили. Ми переходили 5 разів по різних школах. В музичній школі я залишилася 2 рази в нульовому класі. В 8 років, взимку ми з мамою та татом пішли на замерзлу  річку. Ми гуляли там годин 5, до вечора. І коли ми вже йшли до дому, я захотіла зламати очерет. Я його потянула й... розрізала собі 2 пальці до кістки. Я занадто його розрізала.  Шматочки звисали. Усі нервові закінчення пальця були ушкоджені, й тому я не чула болі. Батьки йшли попереду, й тому, я зжала свою ручку, і спокійно йшла, а на лід і впала кров.  Мама обернулася, і закричала. Вона підбігла до мене, і розжала ручку. Вона витягла  з моєї кишені всякий мотлох, і зжала мою руку. Тато швидко побіг в аптеку, а мати хотіла викликати швидку, але тато, колишній чемпіон СРСР з боксу, знав, що робити.  Ми з мамою пішли додому, а тато прибіг до нас. Він сам наклав мені шви на пальці. Я розрізала мизинець і безіменний палець. Вони зовсім не рухалися, і жутко боліли. Я не могла ні грати, ні писати. Я майже 2 місяці нічого не робила правою рукою.