Історія маленького вулканчика

Жив-був на світі маленький вулканчик. Його звали Білячок. Назвали його так, бо він був весь-весь у снігу. Коли він дихав, то випускав пару. А коли вулканчик сердився — кидав каміння, викидав попіл та розпечену лаву. Ще вулканчик любив випускати колечка з диму, з якими він грав. Але через деякий час Білячку ця гра набридла, і він почав сумувати.

Так і минув один рік та одна зима. Біля його підніжжя була не глибока яма. Неподалік від нього була маленька річка. Коли настала весна, сніг навколо розтанув і стік у річку. Річка завирувала і переповнилася. Вода почала розливатись і залилася в ямку біля вулкана. Там вийшло озеро. Білячок грав весь наступний рік із озерцем. Але наступного літа озерце пересохло.

Вулканчику знову стало сумно. Він довго сумував, а потім зовсім заснув. Заснув не на день чи тиждень, а на тисячу років. А коли прокинувся, то знову побачив, що йому нема з ким грати і дуже, дуже розлютився. І тут почалося страшне виверження. Він лютувава три дні та три ночі і нарешті заспокоївся. А наступного дня поряд з ним з'явився ще один вулкан, а потім ще один, а потім ще і ще. Їх стало так багато, що утворився величезний парк вулканів. Місце стало знаменитим і туди поїхали вчені та туристи на екскурсії. Наш вулканчик повеселішав. Тепер він грає та спілкується разом зі своїми вогняними друзями. Так добре скінчилася ця історія.

2010