Глава 2

Вони вирішили не здаватися і продовжити шукати свій будинок. Вони вийшли з-під куща і озирнулися. Вони побачили, що неподалік є велика дорога, по якій їздять автомобілі. Вони подумали, що може це та сама дорога, по якій вони прийшли.

Вони обережно підійшли до дороги і подивилися на обидва боки. Вони не бачили нічого знайомого, але вони вирішили спробувати йти по ній. Вони надіялися, що вона приведе їх до свого будинку.

Вони почали йти по дорозі, уникаючи автомобілів і людей. Вони були дуже уважні і обережні. Вони слухали своє серце і свою інтуїцію.

По дорозі вони зустрічали різних тварин: собак, котів, птахів, гризунів. Деякі з них були доброзичливими і привітними, а деякі - злобними і ворожими. Вони намагалися уникати конфліктів і не втрачати часу.

Вони також зустрічали різних людей: дорослих, дітей, чоловiкiв, жiнок. Деякi з них були милосердними і спiвчутливими, а деякi - жорстокими i байдужими. Вони намагалися звертатися до них за допомогою i проситися до них на руки.

Але жоден з людей не мiг допомогти їм повернутися додому. Вони або не розумiли їхньої мови, або не знали їхньої родини, або не хотiли мати з ними справу. Вони або iгнорували їх, або ганяли їх, або годували їх.

Цуценя i кошеня були розчарованi i сумнi. Вони вже майже втратили надiю знайти свiй будинок. Вони вже майже не мали сил i бажання йти далi.

Але тодi сталася дивовизна. Коли вони проходили повз один з будинкiв, вони почули знайомий голос. Це була господиня цуценятка i кошенятка. Вона стояла на порозi i кликала їх по iменах.

Вона шукала їх усюдно i хвилювалася за них.