Пастка

2 частина

Леонард та Едгар зуміли втекти від солдатів короля та дістатися міста, де вони знайшли притулок у готелі. Вони були виснажені та поранені, але також раді, що вони разом. Вони обійнялися та поцілувалися, висловлюючи свою любов один одному.

- Я люблю тебе, Леонард. Ти все, що я маю в цьому світі. Я не дозволю нікому нас розлучити. - сказав Едгар, гладячи Леонарда по волоссю.
- Я теж люблю тебе, Едгар. Ти мій принц, мій герой, мій ангел. Я завжди буду з тобою. - відповів Леонард, притискаючись до Едгара.

Вони лягли на ліжко та заснули в обіймах один одного, забуваючи про всі небезпеки та турботи.

На наступний день вони вирішили змінити свою зовнішність, щоб не бути впізнаними. Вони купили новий одяг, перефарбували волосся та наділи сонячні окуляри. Вони також взяли паспорти та квитки на потяг, який мав відправитися до іншої країни. Вони сподівалися, що вони зможуть знайти нове життя, де вони будуть вільними та щасливими.

Але коли вони прийшли на вокзал, вони побачили, що їх чекає неприємний сюрприз. Серед натовпу вони впізнали одного зі своїх переслідувачів, який був одним з найближчих слуг короля. Він також впізнав їх, попри їхню зміну зовнішності, та викликав посилення.

- Швидше, Леонард, ми повинні втекти! - крикнув Едгар, тягнучи Леонарда за руку.
- Едгар, що робити? Я боюся! - сказав Леонард, панікуючи.

Вони намагалися прорватися через натовп, але було занадто багато людей. Солдати короля швидко оточили їх та направили на них свою зброю.

- Здавайтеся, Едгар, ви не маєте шансів. Ваш батько наказав вас привезти до нього живим або мертвим. А щодо Леонарда, він не заслуговує на життя. Він зіпсував вашу кров та вашу долю. - сказав слуга короля, зловісно сміючись.

Едгар обійняв Леонарда та став перед ним, щоб захистити його.

- Ні, я не здамся. Я не піду з вами. Я не дам вам вбити Леонарда. Він не зробив нічого поганого. Він тільки любив мене. І я люблю його. Ви не розумієте, що таке любов. Ви тільки сліпо служите королю, який не має серця. - сказав Едгар, дивлячись на них з гнівом та зневагою.

- Едгар, будь ласка, не ризикуй своїм життям заради мене. Я не хочу, щоб ти страждав. Я хочу, щоб ти був живий та щасливий. Якщо ти підеш з ними, може, вони помилують тебе. Може, твій батько пробачить тобі. Може, ти зможеш знайти когось іншого, хто тебе полюбить. - сказав Леонард, плачучи.

- Не кажи так, Леонард. Я не можу жити без тебе. Ти єдина людина, яка мене полюбила. Ти єдина причина, за яку я живу. Я не хочу нікого іншого, тільки тебе. Я не боюся смерті, якщо ми помремо разом. - сказав Едгар, цілуючи Леонарда в останній раз.

Вони закрили очі та чекали на кулю, яка мала поставити крапку в їхній історії.