8 Глава

 Коли прийшла додому то всі на мене дивились як на інопланетянина.Мама непромовила ні слова.А батько тільки запитав коли Петро прийде.Я здивквалася на це.Та виявилось все просто,мама дзвонила до мене та трубку підняв Петя і сказав що я заночую в нього,то вони напевно бозна що подумали.Ну судячи зі слів Петра то можна все подумати,от я наприклад і досі в шочі від останіх подій,

Мені здалося що такі як я неподобаються Петрові.А хто його знає що я думала,може взагалі нічого недумала.Та хіба в цьому віці оцінюєш раціонально.Мені просто це все невкладалося в голову.В такому заціпеніні я пробула до обіду,а потім прийшла есемес від Петра"збирайся за годину заїду".Відписала коротко"Добре".

 Настро взагалі небуло,але я зібралась і навіть зробила легкий макіяж.Виглядала я не так як вчора але може бути не так вже і страшно.Звичайно пообіцяла собі що більше пити небуду.Вистачило мені цей раз та так що досі оговтатись не можу.

 Зрозуміла що Петя вже прийшов бо почула шум в коридорі і голоси.Вийшла з кімнати до мене долинали веселі голоси ,всі весело про щось говорили та сміялися навіть Іра щось приговорювала та коли я зайшла то всі перестали говорити.

 -Ти готова?-запитав і попрощавшись із всіма додав,-тоді пішли.

 -Пішли,-відповіла.-Папа,-звернулася до своїх родичів які на мене якось дивно витріщалися та мовчали як води врота понабирали.

 -Ти будеш дома ночувати,-запитав тато.

 -Так звичайно.

 -Ну ну,- відповів той,-Петь пильнй мою Катьку.

 -Звичайно,допобачення.

 Підїхавши до школи Петька промовив,-Вибач Кать,незнаю що на мене найшло,давай просто забудемо цей ранок.Добре?

 -Невибачайся все добре.

 -Мир,-підсунув руку до мене.

 -Мир Петька,мир,-відповіла тим же жестом.

 Коли ми зайшли в клас то всі вже були,тож ми перепросили та привітались і зайняли вільні місця.А вчитилька зразу защебетала до нас.

 -О Петя І Катя як завжди нерозлий вода,нездивувалася як би ви одружилися,

Всі засміялися,а я стояла як помідор,просто неочікувала до себе такої уваги.А після шаленого ранку то взагалі здавалось що всі все знають що сталось,
 -О ні Каті принц  точно не я,-відповів Петя,а в голосі як промайнуло розчарування,

 -О Петрику ти можеш бути моїм принцом,-підморгнула звабливо Лена.

 -Я подумаю Лен,-підморгнув їй Петро.І в ту хвилину я зрозуміла що та версія Петра мені знайома а ця сейозна нахмурина,розчарована що побачела я зранку то ні,але навряд чи він снає ту весію мене що була зранку...

 Вчитилька почала говорити,розказуватиза школу як все змінилося,а також згадуватироки нашого навчання.Вона навіть підготувала невелике відео коли ми були малими і до моменту закінчення школи.

Відео виявилося дуже емоційним,а також на відео я дійсно побачела  як ми виглядали з мохм другом бо ми точно майше все були разом.Ми сиділи разом,робили практичні,лабораторні,презентації,чесно ніколи недумала що це так виглядало збоку.Після сьогоднішнього відкриття  я побачила це з іншої сторони.Виявляється що я настільки була невпевнена що непомічала очевидного,і недумала що можу подобатись Петру.Я думала що якщо неможу бути його дівчиною то хочаб буду другом.Мені було достатньо цього.Та коли після першого курсу Петро сказав що в нього є дівчина,я перестала йому писати та дзвонити бо нехотіла створювати проблем.Думаю мене б недуже тішили повідомлення від подруги до мого хлопця.Тож якось так сталося,що ми перестали спілкуватися і я зовсім не знала про його справи,інколи мама переповідала якщо щось дізналась від Петки мами.

У мене теж були стосунки але ні в одних небуло,...та я й сама незнаю що небуло,щось тай постійно невистачало.І сидячи сьогодні за партою у школі до мені дійшло чого-тієї легкості.Мені завжди було легко спілкуватися з Петром.Він завжди все знав і був дуже уважним,та лиш одне не знав що він мені подобався,та як виявилося я про це теж незнала.

 Коли закінчилася урочиста частина всі подалися до ресторану.А я нехотіла йти,але було негарно відмовляти тож подалася теж.Виріщила що побуду трішки та піду додому,а завтра спакую речі  і повернуся до свого звичного життя до рутини.Зловила себе на думці що таки скучила до столиці до того спокійного життя бо за останні двацять чотири години моє життя як  би перевернулось з ніг на голову.Емоцій навалилось більше ніж за останніх кілька років.