7 Глава

 Я підійшла до вмивальника,так сяк помила лице і попрямувала на вихід.Весь це час Петро просто дивився на мене і мовчав,а мені хотілось провалитись крізь землю.Треба ж так повезло,небачела друга дитинства майже десять років а коли врешті зустрілись то так опозоритись.Та я скоро прогнала цю думку так як немала коли про це думати,голова просто розвалювалася і досі світ під ногами крутився.Коли вийшли на двір то мені аж легше стало дихати.Петро досі мовчав і тільки щось клацав в телефоні вже хотіла його запитати чи він забув про мене але він сам порушив тишу.-За пять хвилин таксі приїде. Коли таксі приїхало він допоміг мені сісти і сам всадився на садне сидіння біля мене і це останне що я памятаю...

 Прокинувшись я відчула жахливий головний біль.Я намагалась підняти голову та відкрити очі але це було занадтто важко зробити,але коли таки відкрила очі то наткнулась  грайливий та веселий погляд знайомих очей,здогадуєтеся кого о тожбо і я офігіла.Я закрила очі відкрила,закрила,відкрила нічого незмінилося.А Петро продовжував дивитися насмішкувато.

 -Так,так КАтю тобі несниться ти прокинулась у моєму ліжку,- та ще додав,-повна неочікуванісь егеш.

 -ЩО!Що ти маєш на увазі?-невпізнала свій голос причому.Здається я це пропищала,аж у вухах загуділо.

-А на що це схоже?

Я швидко підняла ковдру,перевіривши ситуацію так би мовити.І що ви думаєте я була тільки в білизні.Невстигла я осягнути всієї ситуації як Петро присунувся ближче почав обіймати,поцілував за вушко і шепнув,-Ну давай продовжимо на чому закінчили вчора Катюю?

-Що,на чому ПЕтро що ти робиш?

-Ну ти як маленька Катю.Що можуть робити хлопець і дівчина в одному ліжку.

Я відштовхнула Петра,швидко вскочила на підлогу причому вже і забула що голова боліла.Нервово почала озиратися по кімнаті в пошуках своїх речей.-Де мої речі?

 -Рослабся Катю,речі випрані зараз принесу.

 -Нащо ти мене роздів?-задала головне запитання яки в ту хвилину назріло.

 -Я ТЕБЕ!-це здивований погляд треба було бачити чи то був знущальний в же сама незнаю.

 -Я не нестільки відбитий щоб когось роздівати і чіплатись у такому стані Катю.Ти сама розділася.-піднявшись з ліжка додав,-а і до речі чіплялась ти до мене.І на майбутне що б ти знала це нелегко втриматись коли дразнять та щий заснути з єрекцією і ще з дівчиною під боком розуміючи що нічог не світить.Це ше той квест.

 -Що ти маєш на увазі...я не чіплалася.-а просебе подумала чи чіплялась яж ні чорта непамятаю.

-То і маю.Ти мене обмацала і сказала що хочеш мене.

 - Я!!??-від свого крику я сама здригнулась.

 -Ну ж не я.Хоча признаюсь я про це мріяв.

 -Що?-я блін як більше ніяких слів незнала.Просто в мене був дуже шокуючий ранок.

 -Що.що ..хіба ти Катю незнала що я був закоханий в тебе?О ні тиж незнала бо ти була зайнята своїм навчанням.-друг дитинстава почав нервово ходити з одного кута в другий,а я продовжувала стояти на одному місці.

 - Я подумав коли тебе побачив за стільки рокі що ось мій шанс.Але я тобі не милий навіть з горою мязів чи не так.-насупився той.

 -Що ти таке говориш.Ти мій друг.Я тебе люблю.

 - Ти любиш,точно?

 -Ну ти знаєш що так.-вже невпевнено відповіла обіймаючись за плечі.

 -Ні Катю незнаю.І доречі мені це вже не цікаво.-таким злим я його ще небачела.Він вийшов з кімнати а за хвилину повернувся з моїми речима поклав на ліжко і вийшов.Чесно я нерозуміла що сталося,чому він розізлився і говорив так до мене.Ця була абсурдна ситуація і взагалі що він щойно сказав що був закоханий....Я стояла нерухомо і ніяк немогла склати це що сталось,бо мені памятається що я бігала за ним хвостиком та все чикала що він зверне на мене увагу не як на друга.Але коли одного разу він мені признався що закоханий в одну дівчину я зрозуміла що напевно не судилось.

Коли нарешті одягнулася то Петро повернувся в кімнату з кавою ,водою та таблеткою.Поставив це все на комод а сам почав шукати щось в шафі.Він мовчав а я ненаважувалася щось сказати та я просто напросто незнала що.Тоді підійшла та обійняла його.Петро завмер,а потім обійняв у відповідь.Почав поглажувати плече,волося.І так було затишно в його обіймах.

 -Вибач мене.-промовила до нього.

 -Ні Кать,це ти мене вибач,просто ти мене вибила вчорашніми діями.

-Мені дуже соромно...

-Не треба,все було добре.

-Я піду.-промовила.

-Так іди.

-Побачимося на зустрічі.

-Добре.-погодився зі мною Петя.