4 Глава

-Ну все поступово,чи не так!?-додав Петя.

-Напевно.-відповіла невпевнено.

-Чуєш Кать а ти йдеш на зустріч завтра.-запитав Петро.

-Оо я навітьнезнаю,недуже хотіла.

-Йде вона,йде звичайно.-відповіла за мене мама.-Навіть плаття придбала,правда Кать?

-Є таке-відповіла їм,та відвела очі.Ну нелюблю я особливої уваги до моєї скромної персони.

-О тоді я вже теж піду.-підтвердив він.

-А що ти незбирався?-запитала моя мати.

-Та не те,щоб незбирася,просто тепер більше бажання появилось.

-Ну,що хлопці може підемо шашлик жарити.Хто тут профі признавайтись.-запропонував мій батько.

-Олексій чудово готує шашлик,-нахвалювала Іра свого хлопця.

-Ну тоді пішли зятьок,а зрештою думаю ми всі можемо йти,потеревенемо.До речі чудове пиво маю,наше,думаю ти скучив за нашим пивом а Петро?-продовжував мій батько.

-Ну є таке,але знаєте і у Лондоні при великому бажанні можна все знайти.

-І навіть сало.-невгамовувся  тато.

-І навіть соло.-відпові Петро.

-Шкода хоті вразити.-трохи засмутився мій татусь.

-Можна але нетакий як тут у нас тож тим точно вразете,-підморгнув мені Петро.

 Хлопці пішли в сада ми з дівчатами почали збирати брудні тарілки зі столуі сервірувати наш стіл до нашого барбекю.

 Тож поки хлопці порались із шашликом ми приготували і росклали наші закуски та салоти..

-Ну як тобі Артем-,поцікавилася Іра.

-Та як як нормальний ніби.-відповіла спокійно,-Що я можу сказати за нього,я знаю його кілька годин.

-Кать не прикидайся ти знаєш про що я.Він красунчик,та щей харезматичний з почутям гумору.-невгамовувалась Іра.Напевно в них з мамою місія номер один знайти Каті нареченого.

-Ну я і несказала що він поганий,просто я незнаю його,що я можу сказати,що я можу сказати про нього так він гарний.

-Та я все це розумію прото цікавлюся чи сподобався він тобі.

-З якою метою питаєш.-я вдала що нерозумію до чого вона хилить.

-Ну Катька невдавай дурочку,все ти розумієш.

-Слухай Ір,я не немічна і ненастільки безнадійна,що ви мені підсуваєте всіх підряд.

-Ти що думаєш як би я незнала яка він людина то я б привезла його.Так він трішки самовпевнений,але він дуже хороша людина і друг.

-А я про це неговорю,просто мене не цікавлять стосунки,ящо ти про це.

-Шкода мені здалось ти йому сподобалась.

-Ну все дівчата перестаньте,-втрутилась мама,-он вже хлопці ідуть,шашлик несуть.

 Хлопці зайшли до вітальні з шашликом,і я таки вирішила вийти на свіже повітря,бо всі ці балачки втомили мене.Вже набридло їхні зводини.Якось стало обідно що моя родина думає що я нездатна знайти своє щасття,а може те щастя мені не потрібне,може я щаслива сама...

 Вийшовши на веранду я сіла на вязане крісло гойдалка,любила завжди сідати на нього,і настільки задумалась що не почула коли хтось вийшов.

-О незнав що тут хтось є,вийшов покурити,можна,-вказав на лавку збоку.

-О та звичайно,-відповіла йому.-Незнала що ти куриш.-додала.

-Ну так Катю,від колишньго Петьки нічого незалишилось.-відповів він.

 Ну взагалі то я не так часто курю,але люблю інколи побавитись,ну і це хороша відмазка коли треба усамітнитись,тож так,-знизав плечима Петя,-Я курю,а що?

-Нічого,просто якось незвично чи що.Але напевно просто незвично чи що.Але напевно я тебе памятаю зовсім іншого тож,так я здивувалася.

-Та я все розумію.А ти дуже змінилась.

-Ну і ти змінився,-відповіла йому.

-Сподіваюся тобі сподобалися мої зміни,-підморгнув той.

-Що!-мене така його дія трохи присоромила чи що бо мої щоки чомусь порожевіли.-А так ти чудово виглядаєш.

-ДякуюКатрусю,а от ти неперевершено виглядаєш.Це я тобі як експерт говорю.

-О дякую за думку експерта і деж ти цей титул експерта отримав.

-О Катрусю,краще тобі цього незнати ,-так сказав ніби загравав чи що.Така версія Петра мене трохи мяко кажучи дисбалансувала.Я не цілком зрозуміла що він має наувазі і як це сприймати.

 Помітивши моє сумяття Петро змінив тему.

-Ну і як тобі столиця,всіх столичних красенів приручила?

Я засміялась,це мене дійсно розвеселило.-О що!Ні я не з тих дівчат що розбиває серця.

-Я б так не сказав.-і знову цей погляд.Та щош таке.

-А ти що там як життя в Лондоні?

-О Лондон специфічне місто, життя без обовязків,я маю наувазі в них інші ціності.Ну не всі  але там трошки простіше відносяться до любовних справ.

-Так у великих містах є таке,-відповіла йому згадуючи свої колишні стосунки,які також базувалися на...,

ой незнаю на чому базувалися вони...

-То що,може сьогодні десь виберемося,і компанія в нас назбиралась нічогенько,-запропонував Петро.

-Незнаю,запитаємо усіх...Можливо вже час повертатись до всіх.

-Так пішли,-погодився зі мною.