3 Глава

Думаєте я вибаглива та щей недосвідчина,десь воно так і якщо брати з загальної точки зору, та все у мене стосунки були і неодні,але серйозних мало.Одні найсерйозніші стосунки були з Андрієм, ну я ж незнала на цей час що вони такими були тільки для мене. Так от ми зустрілися майже два місяці і бачилися чуть не кожен день. Він такий був галантний квіти вино ,прогулянки подарунки,та яй розтала. Тоді він прибігав кожен день, я вже подумала якись ненаситний вже були думки сказати щоб неприходив якісь дні чи що.А виявилось все банально хлопець перед одруженням вирішив порозважатися.Вам смішно мені теж було бо як я так виспалась не знаю, просто невкладається в голові.Ну обвела Катьку кругом пальця,скажу дякую що ще необікрав,а то могло і таке бути. То я ще довго оговтувалася після цього, а з довірою навіть зараз не дуже.Всюди шукаєш підступ.Знаю не всі такі і борюся з цим.Ну і з віком критерії зросли,вже гарненьким обличчям і залицянням вже непроймеш мене.

Ви може подумали що я зовсім невизуча чи шо,але це не так було в моєму оточені чимало чоловіків та уваги,але як сказала вище не проймало це мене.Просто вразити мене тепер було важче.Так було не завжди. Пам'ятаю в школі я було ну не дуже популярна, мене називали завучкою,та напевно воно так і було бо я ж бо з книжків не вилазила.Тай прихильників небуло. Був у мене тільки один друг, що правда теж як і я завучка, що знаю навіть сміялись всі і казали, що ми парочка.А ми, що,ми просто дружила та гризти граніт науки разом. 

Поки всі метушилися ми з мамою приготували каву для всіх і розмістилися у вітальні що поснідати і пообідати бо час вже був ближче до обіду,як роздався вхідних дзвінок.Я невстигла зметушитись як ще одні гості зайшли у вітальню.Спочатку я побачила тітку Таню і дядька Степана а позаду височів якись хлопець я й не одразу второпала хто це,як би мама несказала мені що Петра приїха то точно б невпізнала його. Пам'ятаєте я розказувала про шкільного друга,так от це він Петро,він і був моїм другом дитинства. Ну і мяко кажучи ніколи нічим невиділявся ну як і я впринципі.Петя був худим високим,але на порозі стояла зовсім інша версія Петра.Накачений ,красивий ,красива стрижка, така знаєте як з барбершопа,ну і високий це незмінилось,ну і з іскрами в очах.Боже які в нього очі..

Вони в нього все такі були?чи то в мене овуляція скоро і дурне в голову лізе тож Петька, мій Петька друг дитинства. 

-Привіт Катька!-підійшов Петро до мене 

-Дай хоч обнімлю,  чи що.Як би побачив десь на вулиці то нізащо не впізнав..Виглядаєш неймовірно-сказав та як затиснув в своїх обіймах,то аж подих переходило.А в ніздрі врізався п'янкий,терпкий аромат духів  та ще якийсь аромат,що немогла вловити,що аж голова запаморочилася,чи то може Петька засильно обійняв,вже була невпевнена. Відсторонившись один від одного я таки знайшла сили відповісти.

-Та некажи.Ти сам який став!-Обвела повітря руками-серйозно то мій Петька!-незнаю чому але якусь маячню я почала верзти.Ну перегнула я визнаю"Мій Петька".

-То ось я Катю,я-відповів і підморгнув. А у погляді якісь незрозумілі емоція.Ну ці очі і цей погляд якийсь точно зачарований чи то дійсно у мене пік циклу починається, я таки не знала що зі мною твориться. 

 Всі розмістилися та рознайомилися,та почалася гучна балаканина.Петро сидів напроти мене ну а біля мене звичайно сидів Артем який почав мене напружувати,бо почав надокучати то подавати  пити то бутерброди,то я вже замучилася відповідати ні.А Петька на все це зиркав та зиркав з підлоба,поки мама несказала що то Олексія друг і він приїхав з ним.

-Ну то розказуй Катю як твоє життя?-запитала Петі мама.-Як столиця,додому повертатись не плануєш.

-Ну знаєте столиця як столиця,зобото,робота та ще раз робота.Все добре,а повертатись чого що мені тут робити.-знизила плечима.

-А Петя наш теж нехотів вертатись,але тепер приїхав і хоче тут відкривати фірму,каже кращого місця немає чим у дома.-продовжувала тітка Таня.

-О це чудово,своя справа це похвально-сказав мій батько.

-І який вид діяльності якщо не секрет?-поцікавилась я.

-Той же що був,айті технології.-відповів Петро.

-Ну це тобі завжди давалось злегкістю,в певнена в тебе все вийде.-підтримала я.

-Дякую Кать,та я впевнений що і  тобі все вдається.

-Ну не все...,таке скажеш.-промовчала про те що на особистому фронті то повний стиль...