Одкровення від Ліліт.

Коли «Lex Ultima» вийшов з варп-аномалії й зірки знову засяяли крізь ілюмінатори, екіпаж видихнув із полегшенням. Та Каель Сартос не відчував ні полегшення, ні радості. Порожнеча, яку вони щойно перетнули, залишила в ньому відчуття, наче хтось доторкнувся до його свідомості й поставив невидиму мітку.

В ізоляційній камері Ліліт сиділа, як і раніше, нерухомо, полог безпеки оповив її стан, проте здавалося, що це лише формальність: після тієї тиші, яка поглинула корабель, будь-які матеріальні пута здавалися дитячою іграшкою.

Каель увійшов, не озиваючись до охоронців. Він замкнув за собою двері, ввімкнув полог тиші і сів за стіл, який відділяв його від Ліліт. У тісній камері пахло холодним металом і чимось ледь відчутним — ароматом озону після грози. Ліліт повільно підняла погляд. Її очі більше не світилися надрозумом, але в їхніх глибинах жевріло щось таке, що примушувало Каеля тримати руку на руків’ї меча.

— Поясни, — почав він глухо. — Що ми щойно пережили?

— Ви пройшли через тишу рою, — відповіла вона без вагань. Її голос не мав ані виклику, ані страху — лише спокійну неминучість. — Там, де мільярди голосів стають одним подихом.

— Чому рій дозволив нам вийти? Чому не знищив?

Ліліт на мить заплющила очі, наче вслухаючись у щось, чого Каель не міг почути.

— Бо ви несете те, що йому належить.

Сартос нахилився вперед.
— Говори чіткіше.

— Колись… — її голос став майже шепотом, — частину його первісного «сім’я», яке люди називають «генокрадським» було відібрано. Зерно, з якого рій народжує форму за формою, пристосовуючи її під нескінченну миріаду зірок та світів. Воно було втрачено для нього, але не зникло. Людство взяло його — бо бачило можливість не розуміючи її ціну.

Каель відчув, як у ньому холоне кров.
— Про що ти говориш?

Ліліт ледь кивнула.
— Гено-сім’я, те що робить астартес більшим за звичайну людину, але меншим за найменшого з рою. Вони — вкрадена суть рою, спаплюжена імперською наукою.

Каель стиснув кулак, ніби намагаючись утримати власну думку. Він пригадав давні чутки про перші експерименти Імператора, про таємниці, які навіть серед Інквізиції не називали вголос.

— Неможливо, — прошепотів він, знаючи, що намагається обдурити сасмого себе..

— Рій не прагне помсти, — продовжила Ліліт. — Рій прагне абсолютної цілісності. Для нього це не війна — це повернення втраченого себе.

Вона підняла погляд, і Каель побачив у її очах не блиск фанатизму, а холодну певність.

— І він знає, де шукати.

Каель відчув, як тиша камери стає щільнішою. Десь за стіною гуркотіли двигуни, та звук здавався далеким і непотрібним.

— Якщо це правда, — сказав він повільно, — то рій прийде за нами. За всім людством.

— Він уже йде, — відповіла Ліліт. — Його рух не зупинити, бо це не напад — це прагнення цілісності та єдності.

Йоан, що досі стояв за дверима, не витримав і увійшов, обличчя його зблідло.

— Пан Інквізитор, — його голос зривався, — якщо… якщо гено-сім’я справді… то кожен космодесантник…

— Мовчи, — різко обірвав Каель.

Але в душі він чув те саме запитання. Астартес — гордість Імперіуму, його вічна зброя. Якщо слова Ліліт хоча б частково правдиві, то самі легіони — це ключ, яким рій відчинить двері до завершення власної еволюції.

— Чому ти це кажеш мені? — спитав він нарешті. — Навіщо тобі, істоті, що носить у собі голос рою, відкривати таємницю?

Ліліт ледь посміхнулася — сумно, майже людяно.
— Бо зв’язок перервано. Тепер я більше не лише його голос. Я пам’ятаю його пісню, але маю власну тишу. Я хочу, щоб ви розуміли, що на вас чекає.

Вона схилила голову набік, і Каель упіймав у її погляді дивне віддзеркалення — немов у глибинах цих фіолетових зіниць мерехтіла не порожнеча, а зоряний вихор, де перепліталися життя й смерть.

— Пам’ятай, Інквізиторе, — сказала вона, — коли рій повернеться за своїм, він не питатиме дозволу. Він йде, щоб відновити цілісність.

Каель підвівся, але ноги відмовлялися слухатися. У голові глухо звучали її слова — не як загроза, а як неминучість. Він раптом зрозумів: його місія більше не про винищення культу генокрадів. Вона про щось незрівнянно більше — про зустріч людства з істиною, зустріч з якою може стати кінцем.