Глава 11. 24 лютого. Ранок, який змінив усе

Глава 11. 24 лютого. Ранок, який змінив усе

Темрява над заправкою ще не встигла розсіятись. Був ранній-ранній світанок — той, коли небо тільки починає злегка синіти, а повітря стоїть холодне й нерухоме, ніби світ затамував подих.

Громов прокинувся різко, наче щось зсередини його смикнуло. Він машинально потягнувся рукою до годинника — 04:36.

«Ще рано…» — подумав він, але сон уже пропав.

Він піднявся на ноги, накинув бушлат і вийшов із темного приміщення штабу на подвір’я заправки. Повітря було морозне, свіже, але в ньому відчувалась якась дивна електрична напруга, ніби перед грозою.

Громов закурив. Стояв мовчки, вдивляючись у далекі обриси поля.

І тут…

⸻

Перша хвилина війни

Десь на горизонті раптом глухо бахнуло.

Не так, як вибухає петарда чи трансформатор.

І не як артилерія на полігоні.

Це був довгий, важкий, низький гуркіт, від якого земля ледь відгукнулась під ногами.

Громов завмер.

— «Це що…? Арта?»

І тоді стався другий удар.

Гучніший.

Ближчий.

Так, що в повітрі пройшла вібрація.

БУМ!

Десь за містом, схоже по напрямку до Харківської траси.

З дверей заправки вискочив Панда, напівсонний, без шапки:

— Командире, це що таке бляха?!

За ним вискочили Опер і Кавказ, ще застібаючи бронежилети.

— Чули?! Це ж не наші! — сказав Турбо, вибігаючи вже в повному спорядженні.

Ще один вибух.

Цього разу такий, що у вікнах старої заправки брязнули шибки.

БУМММ!

І радіо, яке хлопці забули вимкнути з учорашнього вечора, раптом ожило тріском і голос ведучого, що говорив тремтячим голосом:

«…по всій Україні повідомляють про вибухи… У Києві, Харкові, Дніпрі, Миколаєві…

ППО працює…

Громадянам рекомендується…» — і знову шурхіт.

Панда закрив обличчя руками:

— Це воно… Точно воно…

Опер тихо сказав:

— Почалося.

Кавказ додав:

— Сука… вони реально пішли. Повномасштабно. По всій країні…

Громов кинув недопалок у сніг і різко закричав:

— Військова тривога! Усім швидко піднятися! По машинах! У бойову готовність!

⸻

Підйом групи

Хлопці з резерву повискакували зі спальників, хапали автомати, шоломи, бігали між наметами, спотикаючись, але намагаючись діяти швидко.

Турбо уже заводив БМП-1 — стару, але рідну машину, яка раптом стала єдиною надією на стримування ворога.

Мотор заревів, вихлоп забив гараж сизим димом.

Веник біг із ящиком мінометних мін:

— Командире! Куди їх ставити? На позицію чи лишаємо тут?!

— Беремо з собою! Можуть згодитися одразу, якщо ворог піде швидко!

Хтось кричав:

— Де Турбо?! Хто бачив Турбо?!

І Турбо вибіг із гаража, затягуючи рукави:

— Та тут я! Я тут! Не кричіть, бо серце стане!

Панда тримав рацію:

— Командире! На частоті хаос! Хтось каже, що з Бєлгорода летить авіація! Хтось каже, що танки на Гоптівці! Хтось кричить, що заходять диверсанти!

Громов схопив рацію:

— Заспокоїтись! Робимо тільки свою справу!

⸻

Дзвінки рідним

Веник сидів на броні, набираючи номер мами, руки тряслися:

— Ма, ти вдома?

Та не плач, все добре… Я потім подзвоню. Я люблю тебе.

Панда написав швидке повідомлення дружині:

«Не виходь з дому. Заховайся в коридорі. Я живий. Напишу, коли зможу.»

Кавказ тримав телефон біля вуха:

— Аліна… я не знаю, що буде. Але я тебе люблю. І дітей теж. Скажи їм… скажи… хай слухаються тебе. Я перетелефоную… якщо зможу.

Опер просто тихо сидів, зціпивши зуби, і дивився на екран телефона, який не ловив зв’язок.

Громов теж набрав:

Віолетта одразу взяла слухавку, її голос тремтів:

—Дмитро … воно правда? Це війна? Ти живий?!

Громов закрив очі, ковтнув клубок у горлі:

— Все добре, чуєш? Закрий вікна, спустися в коридор. Я подзвоню, як тільки зможу. Будь сильною. Я вас люблю.

— Ми тебе теж… повертайся, будь ласка…

Він поклав слухавку.

Постояв секунду.

І зібрався.

⸻

На позицію

Громов закричав:

— По місцях! Усі знають план! Працюємо чітко, без паніки! Ми готуємося до цього два тижні — тепер час показати, хто ми!

Турбо завів БМП повністю й вигукнув:

— Заводиться, командире! Хоч і стара, а працює!

Кавказ кинув смішок:

— От і добре. Якщо що — як мінімум заглохнемо красиво.

Хтось нервово засміявся.

Сміх був короткий, рваний, але допоміг зняти напругу.

Панда крикнув:

— Готовність повна! Всі на позиції!

Громов:

— Тоді — вперед!

БМП вивернув із заправки першим.

За ним джипи, КамАЗ, бійці бігли до окопів, займаючи свої точки.

І саме в цей момент десь у напрямку Харкова знову грянуло.