Розділ 3

Львів мене зустрів осіннім дощем. Краплі води дзенькотіли об бруківку. На дорогах міста утворилися затори, притаманні Львову під час осінньої зливи. Цей дощ поволі меншав, перетворюючись на мжичку. Сірі будівлі надавали місту свою вишуканість. Перший готель, який я побачила, став моїм прихистком на ці два вихідні. За планом була зустріч з Олегом та підписання угоди про злиття двох компаній. Все пройшло гладко, як і задумав Олег: дві дочірні компанії об'єдналися в одну перспективну бізнес-імперію. Він доклав усіх зусиль, щоб усунути конкурентів. У суботу після обіду в мене вже не залишилося справ, і на відпочинок було ще два неповні дні.

Проходячи вуличками Львова, я зустріла Максима. Він мене не побачив. Він разом із маленькою чотирирічною донечкою та молодою жінкою сидів за столиком затишної кав'ярні. Маленька Ліля їла своє морозиво, а її батько попивав каву. Жінка пила щось, — чай, напевно. Це виглядало як ідеальна сім'я: батько на вихідних повів своїх дівчат у кафе. Це було неймовірно мило і так до болю схоже на нього!

Недільний ранок. Мене розбудили церковні дзвони. Я знала, що Максим сьогодні на чергуванні, а ця жінка завжди гуляє в парку з Лілею. Ліля любила гуляти біля озера, годуючи качок. Вона так гарно сміялася, коли качечка клювала зернину. Після того, як вони погодували качок, вони пішли на гойдалки, де вже були декілька мам з дітьми. Ліля побігла до малих дівчаток, таких як вона, а мами залишилися на лавках, розмовляючи про свої материнські справи. Через деякий час одна дівчинка розплакалася, і її мати підбігла до неї. Дівчинка вказала на Лілю, і хоч я не знала, що між ними відбулося, але дитина хотіла, щоб Ліля поступилася місцем на гойдалці. Ця жінка схопила Лілю за руку. Вона не поводилася як жінка, гідна Максима. Вона крикнула на дитину та вдарила її по сідницях. Ще трохи, і Ліля б заплакала, але вона не плакала. Вона лише вирвалась з рук цієї жінки та побігла до гойдалки в сам кінець майданчика. Жінка присіла на лавку та вдивлялася у свій телефон. Я відчувала, як гнів палає в мені, бачачи, як ця жінка поводиться з дитиною. Я не могла залишити це без відповіді. Я підійшла до неї:

— Не треба так з дитиною.

— А ти хто така? — підняла голову вона, відриваючись від свого мобільного телефону. — Ти мені будеш розказувати, як з дитиною поводитись? Я п'ять років працюю нянею і рік дивлюся за цією дитиною. А ти? Ви знаєте її? — запитала матерів ця жінка. Вони заперечливо похитали головами.

— Я зараз поліцію викличу! – викрикнула котрась із мам.

Я наблизилася до неї, схилилася до її вуха, міцно стиснула її руку і потягнула до себе:

— Жіночко, ти не дурна. Така поведінка щодо дитини приведе тебе або за ґрати, або до канави з перерізаною горлянкою.

Я пересіла якнайдалі від тієї жінки, але продовжувала спостерігати за її діями. Ліля, несучи цуценя, гукала Оксану і бігла до неї:

— Це Джек, він буде з нами жити.

— Ні, залиш цю дворняжку. Ми йдемо.

Я почула, як Ліля плаче, а Оксана тягне її за руку до дому. Я підійшла до собачки:

— Ну що, Джеку, йдемо до дому.
---

Маленьке сіре цуценя сиділо в коробці, його мокрий носик тулився до Дор, яка здавалася йому рятівником. Машина мчала дорогою, її колеса ритмічно шурхотіли по асфальту, розсікаючи теплий вечір. З колонок машини лунала ідеальна мелодія, яка поєднувала в собі спокій та пригоди, додаючи ще більше тепла та затишку до моменту. Захід сонця фарбував небо в м'які помаранчеві та рожеві відтінки, створюючи чарівний фон для їхньої подорожі. У повітрі витав запах осені — аромат першого опалого листя та зволоженої землі, наповнюючи салон машини атмосферою осінньої гармонії. Цуценя, здається, відчувало цю особливу магію моменту, дивлячись на Дор з надією та вдячністю, поки мелодія обіймала їх своєю ніжністю. Повернення до дому мало свою чарівність.
***

Дор відкрила свій ноутбук і, переглядаючи новини, натрапила на повідомлення: «20 вересня, вівторок, у селі біля Львова в канаві знайшли тіло молодої жінки. Цю інформацію підтвердила речниця львівської поліції. Вона розповіла, що ця трагедія сталася вранці у селі Підбірці Личаківського району Львова. Там, біля дороги у канаві, виявили тіло молодої жінки. Зараз на місці працює слідчо-оперативна група, яка з'ясовує всі обставини смерті та ідентифікує особу жінки.» Після того, як вона це прочитала, її дихання прискорилося, а тривога від прочитаного не відпускала. Ці смерті, здавалося, не давали їй спокою.
***