Частина 3: Сім'я, розділ 1

«Я зробила це, прощай, полковнику, ми квити.»

Я завжди казала, що це місто швидко забуває про погані події, коли трапляється щось ще гірше. Так було і з арештом священника: агенти СБУ скоро залишать місто, а люди почнуть обговорювати вбиту дівчину, яку знайшли на вулиці Польовій, 39.

Мажор почув по рації хрипкий голос оператора, який повідомив про знайдене тіло двадцятитрирічної рудої дівчини з лілією на плечі. Почувши опис, він миттєво її розпізнав, бо знав її з дитинства. Він вибіг зі своєї машини та побіг на подвір'я церкви, де агенти вели в наручниках священника та паламаря і виносили з церкви коробки з речовими доказами. Тінь стояв біля церкви, роздратований тим, що його не повідомили про спецоперацію в його ж місті. З церкви вийшов високий чоловік з погонами полковника на спецодязі, а за ним ішла я.

— Ауч! Що це було?  
— Ти про що?  
— Та про те, що ти щойно влупила мене в спину.  
— Ти по телефону мав підтвердити психологу, що ми знайомі з Максимом.  
— Я це і зробив.  
— І не тільки це, а й те, що не входило в план.  
— За планом ми мали переконати Іларіона, що тобі потрібна психологічна підтримка. Це дозволило тобі непомітно перебувати на території церкви потрібний нам час і встановити там прослуховування, щоб ми могли спіймати його на гарячому. Ти стала частиною нашого плану, і твоя реакція зробила його більш переконливим.  
— Заноза, ти полковник, і я не вважаю тебе красенем, це так, щоб ти розумів. – Я посміхнулася. Він простягнув руку на прощання, а я відповіла "бувай".

Навіть крізь завісу дощу я розгледіла в кроках Мажора тривогу, яка виказувала, що трапилося щось серйозне. Тінь і місцева поліція, які прибули на гучне затримання священника, швидко сіли в машину і поїхали на інший бік міста. Мерседес Тіні під'їхав першим до місця події. Мажор приїхав згодом, зайшов до будинку, від побаченого його почало нудити, і він одразу вибіг назовні.

Будинок виглядав жахливо, адже довго стояв занедбаний. Тіло дівчини залишалося б там, розкладаючись, якби не вибух газу у сусідньому будинку. Цей район був старий, і будинки геть зношені, поломки часто траплялися, і мешканців тут не багато було. Навколо утворювався пустир, була велика ймовірність, що все це мало йти під знос, але деякі будинки ще були в використанні, а виселити місцевих не можна без їхньої згоди, навіть даючи житло на заміну. Пожежник, який відійшов відлити в кущі, почув писк. Щури повзали по тілі рудоволосої дівчини, залишаючи сліди крові; очевидно, їх приваблювали її очі, за які вони боролися.

Дівчина лежала на підлозі, її очі були моторошно порожніми — не в метафоричному значенні, а буквально. Навколо неї вирувало відчуття жаху — пацюки швидко і жадібно гризли її плоть, насолоджуючись новим прикормом. Кров сочилася з численних ран, утворюючи темні плями навколо тіла, тоді як їхні гострі зуби безжально продовжували свою роботу. Кожен укус супроводжувався хрипким писком гризунів, які боролися за кожен шматочок м'яса, наповнюючи повітря нудотно-солодкуватим запахом металу в будинку. Звуки шарудіння їхніх маленьких лап по підлозі, клацання зубів і жахливі верески відлунювалися в тій пустоті.

Судмедексперт виявив тривожну подібність до попереднього вбивства, яке сталося на узбережжі річки: очі жертви були навмисно виколоті, причому використовувався той самий інструмент, що й раніше. Однак, відмінність цього випадку полягала в тому, що на шиї дівчини не було жодних ран чи порізів, на відміну від попередньої жертви. Дівчину тримали в брудному приміщенні понад тиждень. На тілі були виявлені сліди зв'язування, що вказувало на можливість утримання проти її волі. Після розтину та токсикологічного аналізу Віктор оголосив причину смерті: отрута для гризунів.

— Її били та видалили зуб, я таке бачив тільки в книзі мого професора з дев'яностих, — пояснював Віктор Ларисі.

Віктор обережно відкрив рот жертви, демонструючи Ларисі сліди жорстокого поводження.

— Я не знайшов жодної чужорідної ДНК, все наче ідеально чисте в цьому безладді. Здається, хтось ретельно прибрав усі сліди, залишивши лише те, що убивця бажав показати. На тілі немає жодного волосся, яке б не належало жертві, і немає ознак боротьби, крім тих, що свідчать про одностороннє насильство. Виразки на руках вказують на тривале зв'язування жертви. Зуб видалено з хірургічною точністю, що говорить про добре продуманий злочин, а не про імпульсивний вчинок. Без гризунів це виглядало б як операційна, як би парадоксально це не звучало.

— Її ґвалтували? — запитала Лариса.

— Ні, я не помітив жодних ознак, що це було вбивство на сексуальному ґрунті. Скоріше, це виглядає як... — він замислився. — Допит. Якщо подумати, то хлопця з річки також можна вважати жертвою вбивства під час допиту. У цьому випадку вбивця, схоже, поспішав і не дочекався, поки жертва помре від сепсису, чого б незабаром і сталося, але щось його злякало, і він вирішив отруїти її.

---

— Що сталося? — запитав мене Віктор, зупинившись на мості.

— Цей шмаркач Сем проколов колесо, коли я в магазин зайшла.

— Давай підвезу, допоможи закинути на пікап.

— Краще нам не бачитися. Мене пов'язують з подвійним вбивством, і Лариса за мене вчепилася.

— Якби не я, ти вже була б за ґратами, ти ж не вбивала того хлопця.

— А з чого ти взяв, що я його бачила?

— Припини, я впізнав малюнок на його шиї. Цей синяк тобі нічого не нагадував? Скажи, чому я маю прибирати за тобою?

— Прибирати?

— Я знайшов твою ДНК на його футболці, маленька волосина з твоєї голови, яку ти хочеш легко втратити. Дор, бережи себе, вони будуть мстити. Ти зачепила не тільки Іларіона, а й директора школи, Лариса його дружина, а ще мер, Бог знає хто там ще з ними, вони викрутилися, були розумніші, але ти усвідомлюєш, що вони так легко не здадуться.

— І що вона мені зробить? Не думаю, що в неї вистачить розуму в наглу мене підставити. А нас з рудою пов'язує лише колонія. Ти все підчистив по документах, ти зробив добру справу. Ти знаєш, що це нещасне дитя б загинуло в притулку, а його мати... Руда ніяка не мати. Не пригадую, що цей засранець хотів бути батьком. Він приїхав, щоб знайти не доньку, а витягти з мене бабло. Коли зрозумів, що нічого не вийде, почав шукати по своїм каналам Макса і якось вийшов на нього. На цьому мості Макс ударив його кинджалом, але він не вмер від цього. Я забрала кинджал, і ми поїхали. Ми не викидали його в річку, і тим більше не катували.