S, M, L, XL, ДНК та левиці з газелями

Світланка, як і будь-яка дівчина, любить ходить до магазинів або як модно зараз говорити - займатися шопінгом. Та не варто вважати її вже пропащою душею і записувати до лав шопоголіків, смію вас запевнити - вона не така. Дівчина просто дуже вимоглива, наприклад, щоб знайти штанці, які відповідали її суворим критеріям відбору, могла пройти до десятка магазинів, а якщо нічого не знаходила, то їхала до дому, а не купувала абищо. Повернувшись до штабу, тобто до дому, пані робила аналіз, встановлювала місцеперебування нових об'єктів, прокладала маршрути для наступного марш-кидка по стратегічно важливим для кожної панянки місцям. Іншими словами, Світланка "гуглила" в мережі інтернет магазини, де можна було знайти речі, які її цікавлять і потім дивилась якими маршрутками до них можна було дістатись. І якщо чоловіки думають, що дівчата, як стратеги і тактики нічого не варті, мушу їх засмутити, не кожен генерал зможе так вдало спланувати захопленню ворожих територій, як жінка - бажаної речі до своєї шафи.

Та й взагалі, магазини і чоловіки це окрема історія. Світланка вважає, що у сильної статі в ДНК, на генетичному рівні закодовано, що шопінг це небезпечно для життя. Бо як інакше пояснити ситуацію, коли вона пропонує чоловікові піти придбати нову пару джинсів, а він кривиться, ніби з'їв цілого лимону і знаходить купу причин, щоб відмовитись. І так відбувається постійно і до тих пір, поки йому не починає задувати через проріхи туди, де до цього ніколи не задувало. У Світланки навіть була своя теорія з приводу такої поведінки у чоловіків. Вона уявляла собі цивілізацію на зорі зародження, непролазні хащі, печери, як житло і небезпека майже на кожному кроці. Ось виходе з печери сімейна пара, а може й просто пара і він показуючи на небо промовляє до неї, щось таке: "Грррр, крр, мн!", що в перекладі на українську "Я для тебе все зроблю і навіть зірку з неба дістану!" Але вона, як дівчина, більш практична, тому відповідає: "Нн, Мур, мя! Мур, гррр..." і так далі, що в перекладі означало б: "Ні, Любий, дякую! Зірка мене не зігріє, а от шубка он з того пухнастика, дуже!" І чоловікові нічого не залишалось, як бігти і наздоганяти того пухнастика і добре, якщо то була травоїдна тварина, а якщо хижак? Тоді вже здобуття тієї шубки стає не тільки виснажливим, а й небезпечним для життя. Ось, саме це відклалось у чоловіків в генетичному коді, шопінг то виснажливо та небезпечно для життя. І коли Світланка бачила в магазині пари, що разом вибирали одяг і при цьому чоловік явно отримував задоволення від процесу, а інколи і навіть більше, ніж його супутниця, то розуміла, що перед нею чоловік з генетичною аномалією, як то шостий палець на руці, нічого особливого, а увагу привертає. Михайло, на превеликий жаль для Світланки, був без аномалій, тому свого кремезного, під два метри, чоловіка дівчина жаліла і весь одяг йому купувала сама, виключенням були тільки джинси та взуття. І навіть в цьому випадку знаходила магазини з потрібним товаром як найближче до печери, тобто дому і давала точні вказівки, що де знаходиться і який розмір потрібно.

Зовсім інша ситуація з дітьми, хто ходив той знає. Світланка навіть не могла дібрати слів, з чим цей екшен можна було б порівняти. Якщо дитина одна, то це ще терпимо, а якщо двоє, троє? З ким траплялись ситуації, коли ви, знаходячись поблизу вбиральні запитуєте: "Хтось хоче до туалету?", чуєте дружне "Ні!", йдете до магазину, починаєте приміряти одяг і тут: "Я хочу пісяти". Або вас в тридцятий раз запитують коли до дому, чи в парк, чи водички, прохають купити новий пістолет, коли вдома вже лежать дев'ять, або якусь гидоту, яку до рук страшно взяти. Знайомі ситуації? Якщо вже Світланкі було шкода чоловіка, то своїх дітей та нервів їй було шкода ще більше, тому коли виникала необхідність, або купувала речі сама, або знаходила магазин з потрібними речами і тільки потім приходила туди з дітьми їх купувати. В результаті діти і мама щасливі!

Наступна історія зі Світланкою сталась років п'ять тому, коли вирішила вона оцінити нові літні колекції в магазинах. В одному з них їй приглянулась спідничка та блузка й вирішила вона їх приміряти. Раніше, дівчина купувала одяг де розмір був вказаний цифрами і вона знала, що блузка для неї потрібна з цифрою 40, а штанці чи спідничка 42. В цьому ж магазині, замість звичних цифр були букви S, M, L, XL, XXL. Світланка знала, що ці букви означають розміри, але частіше за все з підбором одягу їй допомагали продавці, тому вона ніколи не ставила собі цілі запам'ятати який розмір відповідав тій букви.

Знаєте, бувають такі магазини, заходиш і одразу ніби переносишся в африканську саванну, де ти газель і випадкова зайшла на територію левиного прайду. Ось вони всі, маю на увазі продавці, розслаблено стоять, сидять, ведуть не квапливі бесіди між собою, як справжні левиці під палючим полуденним сонцем. Тут з'являєтесь ви, покупець-газель і з продавців-консультантів-левиць одразу злітає сонливість, вони швиденько оцінюють вас і потім в залежності від вашої соковитості, тобто фінансових можливостей, до вас відправляється левиця. І чим ви соковитіші, тім вища за рангом левиця, тобто продавець-консультант вам буде допомогати у виборі одягу.

Левиці в той день, мабуть, були ситі, а газель не здалась їм надто соковитою, щоб пропонувати допомогу, тому привітавшись, дівчата продовжили свою розмову, а Світланка, підібравши на її погляд, потрібні розміри, пішла до примірочної. Спідниця була в самий раз, а от з блузкою виявилось не все так просто. Одягнулась вона на дівчину легко, єдине трохи тиснула в грудях, а от зніматись категорично відмовлялась. І як би Світланка не крутилась, прогиналась, а на всі намагання її зняти, блузка тільки загрозливо потріскувала швами, ніби попереджуючи, що ще один такий викрутас дівчинко і вона розійдеться по швах. І червоній від сорому та спроб звільниться Світланці, прийшлось покинути стіни примірочної, які надійно ховали її разом з проблемою і покликати на допомогу дівчину-консультанта. Вже потім, розпрощавшись з персоналом, який тепер, мабуть, вважав Світланку не газеллю, а вівцею, дівчина йшла до дому і шкодувала лише про одне, що разом з нею не було подруги. Вона б допомогла їй з блузкою, а потім за чашечкою чаю вони разом би посміялись над тим що сталось. А ще, тепер Світланка твердо знала, що їй потрібний одяг з буквою M, а S вона буде обходити десятою дорогою.