Світланка та миші

Перш ніж перейти до самої історії, дозвольте познайомити вас, мої любі читачи, з дівчиною трішки за тридцять, саме так, дівчиною, бо визначення "жінка", нашій Світланкі категорично не подобається. Ну що може подобатись в цьому: "Жіночка, ви крайня в черзі?" і "жіночка" це ще ласкаво, а ось коли промовляли російською "женщина" то у Світланки зовсім псувався настрій. Ну яка вона "женщина", вона ще ого-го.., що ого-го Світлана і сама пояснити не могла, але категорично на "женщину" не погоджувалась. Колись вона чи то чула, чи то десь вичитала, що ми виглядаємо на стільки, на скільки себе почуваємо, тому Світланкі було двадцять шість, бо відчувала вона себе саме на цей вік. На захист Світлани, можу сказати, що вона не соромилась своїх літ і на запитання: "Скільки вам років?" відповідала чесно, без всякого там: "Дівчатам не ставлять таких запитань.", що її тридцять чотири, а потім насолоджувалась, коли співрозмовник говорив, що вона виглядає молодше. Виглядала вона й насправді молодше від свого віку, можливо на двадцять вісім, але про це ми Світланкі не скажемо, двадцять шість так двадцять шість, навіщо ж засмучувати таку чудову дівчину, якій трішки за тридцять.

Світлана була заміжня, мала двох, а інколи трьох діток. Ви спитаєте що за чудеса, так не буває, як може з'являтися, а потім зникати третє дитя і куди дивляться батьки? Поспішаю вас заспокоїти, таке чарівне маля є у багатьох жінок нашої країни, і не тільки нашої. Ви вже здогадалися хто це? Так! Ні? Думаю для заміжніх дівчат (переймемо традицію Світланки, відтепер всі жіночки у нас стануть дівчатами) ця таємниця власне і не є таємниця. Оскільки Світланка була заміжня, то в неї певна річ був чоловік, звали його Михайло і як більшість чоловіків він полюбляв на вихідні, а інколи і у будні, відпочити. Компанію йому зазвичай складав кум Василь і декілька пляшок пива. І що саме цікаве, третя пляшка була чарівною, саме вона перетворювала самодостатнього, сильного чоловіка на маля, якого потрібно нагодувати, нагадати прийняти душ і вкласти до ліжка, бо без своєї любої Світланки, Михайло зовсім не хотів засинати і тільки коли дружина лягала поруч, він обіймав її, як деякі малі діти обіймають улюблені іграшки і під трансляцію новин, замість вечірньої казки, солодко засинав, періодично наповнюючи кімнату богатирським схропуванням. Ви запитаєте, чому Світлана живе з чоловіком, що випиває? Чому вона його не кине? Головною причиною, було те, що Михайло ніколи не ображав Світланку і дітей. Він насправді поводив себе як дитина, щоправда, під два метри зросту, яка потребувала уваги. Чоловік ніколи не влаштовував гулянь з друзями і бучними застіллями, нікого не водив до дому, працював і піклувався про сім'ю. Вони з кумом відносились до рідкісного виду - "тихі алкоголіки" як ніколи не буянили, а зачинялися в гаражі, щоб "перебрати двигун" або подивитись, що там "стукає під капотом". Світлана часто жартувала, що Михайло з Василем могли б вже відкрити власну прибуткову справу з ремонту автомобілів і мати солідні статки, а би дійсно займалися ремонтом.

Звісно, як і в будь-якій родині, в її сім'ї траплялися сварки, а в кого їх не було. Навіть в романах, які так полюбляла читати Світланка, головні герої, які пристрасно кохали один одного, теж сварилися, а тож книжки, що ж вже говорити про реальне життя. Сваритися і пиляти чоловіка дівчина намагалась як найменше, тому що була оптимістичною реалісткою і розуміла, що і в неї були недоліки за які можна було її сварити, що чоловік собі категорично не дозволяв. Так вони з Михайлом і жили, вона закриває очі на деякі недоліки свого благовірного, а він зовсім не вказує на її. Взагалі, досягнувши тридцятирічного віку, народивши двох діток і будучи заміжнею, вона стала більш філософськи відноситись до життя й досі перебувала в пошуках себе та свого місця в житті, але це зовсім інша історія.

Тепер, коли ви вже маєте уявлення про Світланку і трішки ознайомились з її життям, перейдемо до історії про неї та мишей. Дівчина не вважала себе гарною господинею, і будучи все тією ж оптимістичною реалісткою, могла собі правдиво відповісти, що вона працює тільки тоді, коли щось надихало її на це. Натхнення приносило зовсім різні речі, це могла бути книга, де головна героїня приводила до ладу занедбаний будинок і тоді Світлана влаштовувала генеральне прибирання. В іншій книзі героїня була власницею пекарні і тоді всю сім'ю чекали смачненькі страви або випічка, також натхнення приносили фільми та передачі, а ще траплялось і придбання нових речей і не обов'язково дорогими: рушник, нові капці, чашка, нова квітка, .. . Ось під такі мотиватори робота просто горіла в її руках. На виправдання Світланки, можу сказати, що ніколи і ніхто в її сім'ї не був голодний, чи одягнений в брудний одяг, але коли не було натхнення, дівчина намагалась працювати якнайменше, бо все виходило не так як хотілось: і страва, яку дівчина готувала за одним і тим же рецептом протягом десяти років, виходила не смачною, і пляма не відпиралась з улюбленої кофтини, і після прасування виявлялися складки на сорочці чоловіка і ще безліч таких речей, що при роботі в парі з натхненням, навіть носа не сміли показувати на поріг її дому. Але понад усе Світланка при відсутності натхнення не любила мити посуд і наводити лад на кухні, траплялось таке, що посуд не мився по два дні, поки в шафі були чисті тарілки, ложки та виделки. Але все має властивість закінчуватись і чисті тарілки в тому числі, тому зібравши всю волю в кулак, Світланка відправлялась на місце злочину своєї невідповідальності, вмикала музику і приймалась за роботу. Зазвичай, коли половина роботи вже було зроблено, на неї сходило натхнення і звичайне миття посуду переходило в кулінарні експерименти або прибирання всього будинку.

Під час миття посуду дівчина часто давала собі обіцянку, що не буде занедбувати кухню і будинок в цілому, і ось це вже напевне був останній раз, бо краще одразу ж помити декілька тарілок, чим потім - цілу гору. Та одного разу трапилась обставина, яка змусила Світланку стримати свою обіцянку. Це була ситуація з ряду "не було б щастя, та нещастя помогло", на кухні у дівчини з'явилася нова господиня, маленька, сіренька і така, що залишала після себе неприємні сюрпризи. Як справжній генерал, щойно помітивши на кухні ворога, Світлана видала наказ - мишу впіймати, це чоловіку, а сама взялась негайно наводити лад з дезінфікуючим засобам. Адже попри "працю під натхненням" Світланка була дівчиною гидливою і не могла дозволити, щоб всілякі незвані сірі гості бігали по її кухні, посуду та столам, розносячи бруд та бактерії. До того, як сіру розбійницю піймали, Світлана закінчувала свій вечір, перемиваючи посуд і прибираючи все з поверхонь до шаф та холодильника, а ранок - з протирання дезінфікуючим розчином столи та раковину. І навіть коли мишу піймали, Світланка продовжувала ретельно пильнувати за кухнею і тихенько раділа з того, що змогла, нарешті, стримати свою обіцянку.