Місяці після того були справжнім випробуванням для Віки. Вона продовжувала навчатися, хоч і переживала важкі моменти внутрішньої боротьби. Вона намагалася триматися на поверхні, але щодня було важче. Вона вчилася ховати свої почуття від інших, боячись, що якщо розповість, то її просто не зрозуміють.Але в цей час у її житті з'явився Сашко. Він був із Тернополя і абсолютно не мав нічого спільного з військовим коледжем. Їхнє знайомство сталося на прикінці першого курсу. Він був іншим — спокійним, добрим, з відсутністю будь-якої агресії, яка панувала навколо. Віка відчула з ним певну легкість, як ніби в його присутності вона могла розслабитися.