Частина 9

Попри те, що новим ворожим лідером став "Невідомий", Барон все одно вирушив на батьківщину, коли по нього приїхав, той самий, кучер на кареті.Наш герой повкидав свої речі, та сумно попрощався з Муркою, яка єдина його вийшла проводжати, а також, він попрощався зі своїм Магічним університетом, і вирушив у довгу дорогу додому.
Которі всю дорогу сумував та картав себе за боягузтво та безпоміч, на душі було сумно та образливо, і це тривало дуже довго поки вони їхали: вже й один день минув, і інші пів дня, а йому однаково тяжко.Хто зна, скільки ще б він сумував, якби не почув металевий звук, десь попереду себе.
Карета почала зупинятися, наш герой подумав, що якась деталь випала з механізму, і тепер потрібно зупинитися для ремонту, і тому, він піднявся з місця та мовив до кучера:
 — Чому ми зупиняємося?Якійсь непо...... — кіт зупинився, бо побачив, як з його візника витягає меч інший кіт.
Наш герой спочатку злякався, але зрозумів, що це по нього прийшли, і тому швидко підірвав ворога вибуховою магією.
Барон, раптово, ухиляється від смертоносного кинджала ще одного кота, якого побачив боковим зором, і який влетів, через віконце, над дверцятами, з правого боку, хоча, ворожий найманець зробив поріз на обличчі мага.
Найманець, як влетів в одне віконце, так і вилетів в інше та приземлився спокійно біля карети, але наш герой, відразу, пхнув задньою лапою дверцята, через, що вони з великою силою відкрилися та знесли того ворога з лап.
Барон вискочив до нього з транспорту, але, прямо, із-за даху цієї карети, вилітає ще один воїн, який своїми задніми лапами влітає в нашого героя, збиває з лап та відкидає на кілька метрів в сторону.
Которі швидко піднявся, та суворо подивився на своїх суперників: один з них прийшов до тями та піднявся на лапи, а також, показався і третій, у якого поцілили з вибухової магії, але той залишився живим, хоча шерстина стала підгоріла на його хутрі.Перед Бароном постали три коти: чорнуватого, сіруватого коричнюватого кольорів, вони не відрізнялися зовнішнім виглядом від звичайного жителя цієї планети, але вони мали недобрі наміри.Найманці, поглянувши один на одного, накинули на голову плащі та рвонули на Барона Которі, але той, під собою, підірвав флакончик з димовою магією, та скрився за білим димом...
Наш герой мчав сосновим лісом вперед, щоб втекти він вбивць, але, раптом звернув праворуч, та сховався за деревом, та почав виглядати ворогів.Раптом, він побачив, як вони швидко мчать лісом, щоб його наздогнати, Барон сховав голову за дерево, щоб ті його не побачили.Почекавши кілька секунд, наш герой висунув мордочку, аби поглянути, чи нікого там немає.В лісі було тихо та нікого, схоже, найманці побігли далі, маг заховав голову, але знову її висунув, та побачив, як один з ворогів сховався за дерево.
Которі дістав магічну палицю, націлився та вистрілив вибуховою сферою, яка вибухнула на землі, за деревом, біля ворога.
Наш герой вирішив зробити хід першим: він попрямував до того самого дерева, щоб добити найманця, якщо він не загинув від вибуху.Которі створив магічну сферу в лапі, щоб моментально завдати удару при нападу.От-от він погляне що за деревом, але, як виявилося, за ним не було нікого, Барон здивувався, але, з дерева на нього налетів той самий найманець та повалив на землю.
Ворог, ножем, хотів вбити мага, але, той, своєю лапою тримав його лапу, через, що почалася битва на витривалість.Барон намагався відтиснути ворожу лапу з ножем від своєї шиї, а ворог намагався дотиснути, щоб покінчити з замовленою ціллю, але, наш герой відпихає того в бік та швидко піднімається.Найманець хотів вже напасти, але перший свій хід робить маг: він своєю магічною палицею підриває ворога, незважаючи на близьку відстань.
Барон Которі від вибуху і сам падає, але, не встиг він піднятися, як на нього вже летять сурикени від іншого кота, вони, майже всі, через погане прицілювання, пролітають поряд, але один таки задіває лапу нашому герою.
Маг кинувся тікати: він намагався ухилятися від небезпечної зброї та ховатися за деревами, але на його шляху постав третій найманець, який вискочив, націлився на нього своїм ножем, але той запізнився: меч Барона вже проткнув його в живіт, і той впав нерухомо на землю.Наш герой, кинувся тікати, але йому по голові вдарили палицею, через, що той звалився на землю.
Барон Которі лежав на спині з відкритими очима, його турбував лише шум та біль в голові, він, здавалося б, втратив спроможність на інші дії, окрім спостереження.Наш герой бачив, як до нього прямував останній живий найманець, він замахнувся мечем, та проштрикнув мага у самий живіт, а потім забрав свій меч, та кинувся, ледь не тікаючи, покидати місце битви, як злочинець з місця злочину.
Барон, майже не відчував болі, він своїми очима поглядав за відбувалим, його голова, здавалося б, не відповідає за функціональність живого організму, і через кілька секунд, наш герой заплющив очі...
"Бароне, я гадала, що на тебе можна покластися, а ти....а ти, помер! — говорила Мурка, але її не було видно. — Я гадала, що ти захистиш мене, але ні!Ти не захистив Магічну школу, отже і не захистиш мене!Я помру через тебе!Ти чуєш?Через тебе!Баронеееее! — пролунали гучні слова...
Барон, від жаху, аж прокинувся та піднявся, його охопив переляк, але він прокинувся не в лісі, а в якомусь маленькому приміщенні на столі.Наш герой почав оглядати приміщення, але до нього промовити тонким голосом:
 — Прокинувся?Це добре, з поверненням! — мовили до кота.
Барон Которі повернув голову та побачив маленьку фею, яка складала медичні речі в шафу, вона була заклопотана, але було зрозуміло, що вона якийсь лікар.
Маг почав розглядати себе і промовив:
 — Я не помер? — запитав той.
Фея йому відповіла:
 — Вам дуже пощастило, що в живіт вирішили проштрикнути, як би в голову, то не врятували б! — мовила та.
Барон здивувався та мовив:
 — Нам?Хтось ще живий? — запитав той.
Фея відповіла:
 — Ми твого візника врятували!Але, він вже давно прокинувся! — відповіла та.
Наш герой здивувався:
 — Але, як?Він же стільки часу лежав пораненим, він не міг так довго триматися! — промовив той.
Створіння відповіло:
 — Ми за вашою битвою слідкували, і тому, коли ті злі коти побігли за тобою в ліс, ми забрали до себе кучера та загоїли йому рани, а потім тебе підібрали! — відповіла та.
Барон сумно вдихнув, а потім встав зі столу, та пішов на вулицю, дуже нагнувши тіло при виході з приміщення.
Наш герой побачив того самого кучера, який, як завжди, сидів до нього спиною, тільки, на цей раз на великій лавочці, яка поглядала на мальовниче озеро, біля поселення фей.
Біля візника сиділи інші феї, але, як тільки підійшов маг, всі вони полетіли геть, ніби не хотіли їм заважати.
Которі сумно мовив, підсівши до нього та спрямувавши погляд в далину:
 — Як себе почуваєш, після того, як ледь не помер? — запитав той.
Кучер, так само дивився в далину, та відповів спокійно:
 — Як бачиш, я цілком здоровий та живий, немає чого хвилюватися! — відповів той.
Наш герой запитав:
 — Не жалкуєш, що саме ти погодився везти мене?Адже через мене ти ледь не загинув! — запитав той.
У візника на обличчі з'явилася маленька неподоба, йому не сподобалося питання, але, той, зрозумівши суть питання, знову став спокійним та навіть трохи посміхнувся та промовив:
 — Всі ми колись помремо!Я роблю свою роботу, я — той, хто робить, що треба зробити.І забруднитись доводиться, і кров проливати, а я все одно роблю, бо так треба! — відповів той. — Що ж це за життя, коли ти всього боїшся?Якщо від усього ховатися, то це не життя, це втеча!Якщо така доля, то тебе і в безпечній частині знайде смерть!Жити потрібно зараз, робити те, що маєш, і все! — відповів той та закурив цигарку.
Барон здивувався, що той курить, але потім все зрозумів та посміхнувся, а кучер і сам собі...
Раптом, до нашого героя підлетіла фея та промовила:
 — Сер, король та королева, нашого поселення, хочуть вас бачити в себе!Пройдіть за мною! — відповіла та, і повільно полетіла.
Барон, ще раз глянув на кучера та пішов за істотою.
Як не дивно, але лідери королівства фей, які сиділи на своєму троні, чекали нашого героя на вулиці, схоже, вони зрозуміли, що для кота, їхній палац замаленькій і він туди не пролізе.
Барон встав на коліно, та низько опустив голову в знак поваги та поклону.
Король фей мовив:
 — Підніми голову, коте! — промовив той.
Наш герой піднявся, а лідер мовив далі:
 — Барон Которі, ми багато про тебе вже дізналися, і ходять слухи, що ти єдиний побачив магію знищення та руйнування в бою з іншим котом.Чи правда це? — запитав той. — Ми, хоча й самоізолювалися від всього світу, але інформацію отримуємо за межами цього королівства.Та магія дуже небезпечна для нас, якщо її не зупинити, то вона і нас знищіть!Розкажи нам про неї більше! — мовив король.
Барон мовив:
 — Так, дійсно, я зустрівся з цією магією під час битви, вона була страшенною: сфера цієї магії, виглядала, як чорна діра, а її власник випромінював чорну ауру, зловіще видовище по правді!Магією її не знищити, здавалося, що чорна діра нею і живиться! — розповів кіт, поринувши в спогади.
Королівська верхівка фей не на жарт занепокоїлися, але король відповів:
 — Справді, не добра ця магія, біда для світу, цю магію треба зупинити! — мовив той.
Барона запитав:
 — Але, як?Я над цим питанням також багато думав, але виходу так і не знайшов! — відповів той.
Король фей відповів:
 — Ми також не маємо відповіді на це питання!Чорна діра пожирає все на своєму шляху, треба знайти те, що заборонена магія буде боятися та не може знищити! — промовив той.
Наш герой відповів:
 — Отже, треба знайти те, що буде протидією чорній дірі? — замислився той. — Добре, я вас зрозумів королю!Будемо шукати! — промовив той посміхнувшись.
Потім, Барона та його кучера вивели з королівства фей, повернули їм відремонтовану карету, і ті поїхали додому, але, у нашого героя було тільки одне запитання: "Що є протидією чорній дірі!", на яке, він мав дати відповідь.