Частина 5

Почався третій рік навчання, до Магічного університету приєдналися нові учні, всі такі самі неповторні та круті, але серед них був один дивний кіт.
Анджело Котов, саме так його звали, був незвичайним учнем, він розумівся дуже добре на магії, як і Барон, але у нього була особливість — у нього був талант до створення різних дивних пристроїв, він, навіть, міг під час заняття щось клепати.Всі дивувалися ним, хоча на вигляд він був звичайним: чорне хутро з елементами ледь помітних коричневих полосок та й на цьому все.Йому було 25 років, кажуть, що він родом з Венеції, і прибув сюди, аби навчитися могутній магії, зібрати команду та захопити світ, от цікавинка!Але, все ж таки у нього була особливість в зовнішньому вигляді:його обличчя виглядало страшно, коли він злився, а робив він це часто.Також, Анджело бажав помсти людям.
Одного дня, під час перерви, він влаштував цілу сцену в коридорі, де стягнув свої створені прилади та зібрав публіку, яка почала розглядати його.
Кіт звертався до публіки, ніби хотів зібрати якомога більше котів у свої лави:
 — Люди — це потворні та бридкі створіння, які сприймали нас за домашній скот, вони нас принижували та зневажали!Під час війни вони знехтували нашими правами та почали вбивати! — намагався розчулити інших той. — Щоб позбутися нас, вони створили цю фантомну планету та відправили нас сюди, але це вони повинні бути тут, бо це вони заслуговують на вигнання з прекрасної та неповторної Землі! — грав емоціями на публіку той. — Люди закрили нас тут, щоб правити Землею самими, але ми можемо встановити контроль над ними, та повернути історичну справедливість! — вів пропаганду той. — Вступайте в мої ряди й ми захопимо їхній світ назавжди, ми вб'ємо тих, хто не підкориться нам, а коти стануть верхівкою влади на планеті Земля! — мріяв той.
Попри гарні слова, ніхто з відвідувачів не підтримував його, всім було просто дивно на нього дивитися, і одна кішка з юрби промовила думкою всіх інших:
  — У котячо-людській війні, ми підписали угоду, яку тепер охороняють котячі та людські лідери, ніхто не буде розв'язувати війну, і тому не потрібно вести ненависні речі, це не актуально та відстійно! — говорила кішка серйозно. 
Анджело розлютився:
 — Да що ви говорите!?Ви захищаєте людей, отже ви за одно, отже ви теж вороги, ви стали на моєму шляху!Скоріться, а то я вас знищу! — ніби володар говорив той.
Всі почали сміятися та глузувати, хтось з юрби мовив:
 — Та це ми тебе знищимо, чим ти нас!Не забувай, ми тут маги вищого рангу, тебе легко знесемо! — говорив хтось.
Котов злився ще більше:
 — Ви навіть нічого не бачили!Мої винаходи можуть спопелити вас та всю цю планету, у вас немає шансів проти мене! — ледь не зловіще сміявся той.
Багато хто впізнав у цьому слова справжності, що той не жартує, і тому іще хтось мовив до нього:
 — Навіть, якщо ти й сильніший нас, то тебе зупинить наша гордість — Барон!Барон нас всіх захистить, і не дасть образити, так!? — промовив хтось, і всі вигукнули голосно в підтримку! — Він тебе як горішок розіб'є, всі твої прилади зламає, а тебе викине з університету за нікчемну позицію.
Запам'ятай!Ти тут ніхто!Твої винаходити нікчемні, а твоя позиція нікчемна і ти нікчема, через свою думку!Ніхто тобі не допоможе, бо всі проти тебе! — промовив кіт, та всі почали розходитися по класах.
Анджело взяла люта злість, він, здавалося, хотів знищити цей світ...
Поки одні коти засуджували іншого, у Барона були плани важливіше: він домовився про зустріч з Муркою за школою.
Наш герой давно кохав кішку, і тому хотів признатися їй в коханні:
 — Мурко, ми давно знаємо один одного, коли я тебе вперше побачив, то у мене знесло голову від твоєї краси, я з першого погляду закохався в тебе!Мурко!Я кохаю тебе, давай завжди будемо разом!? — промовив той ніжним тоном.
Мурка була дуже щаслива і тому мовила:
 — Я теж тебе кохаю, давай будемо разом! — промовила та.
Наші герої поцілували, а після цього Барон мовив:
 — З сьогоднішнього дня, ми — навіки разом, і тільки смерть нас розлучить!Я буду тебе завжди захищати! — промовив той.
Вони обійняли один одного та довго так стояли, поки не настав час йти на заняття.
Але наші герої не дійшли до свого класу, бо з іншого класу чулася гучна суперечка: всі учні, а також вчителі намагалися забрати в Анджело його винахід, говорячи, що він є небезпечним.
Прибули Барон та Мурка і всі бурхливо вигукнули:
 — Дивіться!Це ж Барон та Мурка!Зараз вони надеруть цьому поганцю та встановлять справедливість.
Котов скривив обличчя та дуже сильно злився.
Барон запитав:
 — Що сталося?
Йому відповіли:
 — Цей божевільний створив небезпечну зброю, і тепер всім нам погрожує! — говорив хтось.
Анджело мовив розлючено на інших:
 — Ця зброя тільки проти людей буде використана, але якщо ви станете у мене на шляху, то я і вас знищу! — зловіще казав той.
В нього у лапах була пластмасова коробка, яка мала великий отвір, а також в середині мав бути кристал, який, через отвір, випромінював би світло як прожектор, але це світло було смертельним.
Барон, розгледівши предмет як слід, пригадав котячо-людську війну, його охопив жах, бо він ще не забув тієї війни, а тут хочуть розв'язати ще одну.
Наш герой, ніби з рефлексу, начаклував собі силу на кулак, та просто направив його на цей прилад.
Винахід розлетівся на маленькі кусочки, він був знищений.Всі здивувалися, але тишу перебив розлючений до піка Анджело Котов:
 — Як ти розбив мій винахід, так я і розіб'ю тебе!Ти будеш моєю першою жертвою! — погрожував той.
Всі розлютилися та почали його виганяти зі школи, але той промовив:
 — Які ви дурні всі, я вас всіх знищу за непокору!Я знищу цей світ назавжди, зроблю його своїм!Завтра ваш останній день, перед загибеллю! — промовив той, та зі зловіщим сміхом покинув Магічну школу.
Учнів охопив жах, хтось запитав:
 — Барон, ти нас захистиш!? — хвилювалися ті.
Барон і сам не до жартів злякався, як і всі інші, але той прийшов до тями та швидко відповів:
 — Ну так, звісно!Я не дам йому знищити цю дивовижну школу!Буду боротися за неї до кінця! — героїчно мовив той.
Багато хто бурхливо вибухнули в його підтримку, і вся школа була піднята з колін розпачу, і тепер кожен був морально готовий, захищати цей заклад з Бароном.
Мурка збентежено дивилася на нашого героя, той зрозумів її почуття, та заспокійливим виразом обличчя подивився на неї, мовляв: 
— Я не здамся, і нікого не здам з цієї школи!Все буде добре!" — усміхнувся той.
Всі розішли по своїх класах, та продовжилося навчання, але всі думали лише про погрози того кота, і тому навчання здавалося нестерпним.
Нарешті закінчилися уроки й всі учні пішли в гуртожиток, Мурка та Барон йшли разом, вони мовчали, бо були не в настрої, вони вже крокували довгим коридором, як, раптом, наш герой опинився десь за межами школи в безлюдному місці.Наш герой почав оглядатися, і врешті-решт побачив Анджело та промовив:
 — Це ти!? — стиснув кулаки той, бо знав, що не до добра це.
Котов мовив, дуже навіть спокійно до нього:
 — Которі Барон отже!Найкращий учень Магічного університету, відмінний маг, гордість школи, захисник та опора, багато чого про тебе відомо.Але, чи правда це, чи ні, ми зараз і перевіримо! — Анджело дістав свою магічну палицю та направив її на нашого героя, кидаючи виклик прийняти битву.
Барон серйозним та зосередженим поглядом дивився на свого ворога.
Минула хвилинна пауза, і той відповів:
 — Я приймаю виклик! — сміливо мовив той.
Вони готувалися напасти один на одного...