Частина 4

В Магічному університеті закінчувався останній тиждень перед літнім відпочинком, на ньому, після екзаменів боїв, студенти збираються, аби провести фінальні діалоги з вивченого, а також обговорити свої помилки під час бою.Барон там також сидів, але, як завжди, похмуро та задумано, він не міг викинути з голови загадкову магію тієї кішки.Наш герой, навіть, під час занять, намагався знайти потрібну інформацію, але все марно.Його дні та ночі за книгами, не допомогли йому розгадати таємницю, він впадав у розпач, але його думки надавали йому нові шляхи пошуку.
Минуло ще кілька днів.Наш герой часто в інституті інколи під час навчання, повертав голову, аби поглянути на ту саму кішку, вона була з ним в одному класі, він дивився на неї та висував різні теорії про її загадкову магію.
Бувало так, що він навіть підбігав до неї та запитував у неї про магію:
 — Це психологічна атака? — потім знову прибігав. — Може це гіпноз палицею? — а потім ще раз. — Може ти взагалі наклала на себе прокляття на зачарованість ворогів? — як мала дитина, дивувався з цікавістю від своїх же слів, його очі сіяли, а сам він весело висував свої теорії й запитував про них у тієї кішки.
Загадкова суперниця з жахом реагувала на його появу, чи то його самого лякалася, чи то його дивних теорій, вона вже почала боятися ходити до університету та навіть в дома, боялася, що він прийде до неї в дім посеред ночі.
Кішка запитувала про Барона в інших:
 — Що це ж цим відмінником?То спочатку хмурий та задумливий, а потім веселий та говіркий, мені вже лячно! — запитувала та.
Їй відповідали:
 — Та він взагалі дивний: ні з ким не товаришує, нічого не говорить, але зла не тримає!Він загадковий! — роздумували інші.
Барон протягом багатьох днів шукав собі пояснення, він багато чого вигадав і багато чого відкинув, і трохи подумавши, він мовив до себе з посмішкою:
 — Немає тут ніякої магії!Просто кішка гарна, ніколи не зустрічав такої, от і зачарувався!Психологія — складна річ! — пояснив сам собі...
Кішка йшла собі коридором університету, вже були останні кілька днів до закінчення першого року навчання, і тому вона була в веселому настрої, але, раптом, із-за закутка вилетів Барон, він направив на неї магічну палицю та промовив:
 — Я запрошую тебе на нову дуель! — впевнено усміхнувся той.
Кішка спочатку злякалася, але потім також усміхнено промовила:
 — Дивний ти!Ну добре, я згодна!Але давай після навчання! — вирішила та.
Барон погодився, вони обоє після цього були веселі й після уроків відразу попрямували в секретне місце, щоб ніхто їх не побачив, бо битву доведеться проводити в цьому світі, без перенесень, бо це потрібно просити в вчителів, чого Барон не хотів, він бажав лише, що вони позмагалися.
Наші герої зайшли в якесь безлюдне місце та стали за 20 м. один від одного, кішка створила могутній бар'єр навколо місця битви, чим вразила свого суперника.
Барон, не зводячи напруженого погляду з кішки, думав собі в голові:
 — Якщо знову мене зачарують, то я використаю магію, яка створить мені імунітет до цього! — думав той.
Кішка та Барон дивилися серйозним поглядом один на одного, от-от буде битва.
Суперниця прокрутилася на місці, щоб начаклувати магію, і от магічна сфера полетіла в нашого героя, все знову повторюється.
Барон дуже вправно ухилився, та почав стріляти в неї вогняними сферами.Кішка почала бігти, вона маневрено уверталася та знову зближала відстань з нашим героям.Барон начаклував велику вогняну хвилю та направи їх на кішку, але вона, з допомогою своєї палиці, пригнула високо в гору, через, що оминула небезпеку та вже почала чаклувати потужну вибухову сферу.Барон здивувався, але створив захисний купол перед собою.
Кішка мовила:
 — Заслабкий бар'єр! — здогадалася та.
Так і сталося, вибухова хвиля легко прорвала захист, але з магічного хвоста вилетів Барон, він начаклував електричну сферу та направив на кішку.Суперниця не очікувала такого, і тому магія потрапила прямо в неї.Кішка впала на землю, а до неї вже наближався наш герой.
Вона своєю магічною палицею начаклувала магію, яка відібрала в кота його посох та відкинула палицю в сторону.
Барон здивувався та розгублено глянув, куди його зброю відкинули.Суперниця, лежачі на твердій поверхні, хитро та зловіще посміхнулася, але тут наш герой дістав меч та підніс їй до шиї, тепер він посміхався.
Кішка розгублено мовила:
 — Ми ж, наче, магічними палицями билися, ні!? — виправдовувалася та.
Барон відповів ще більше посміхнувшись:
 — Про холодну зброю ніхто нічого не говорив, в бою всі методи хороші! — хитро мовив той.
Кішка посміхнулася та зникла, вона стала невидима.Барон зніяковів, бо тепер її доведеться на ощуп шукати.
Барон мовив:
 — Це вже справді не чесно, де я буду тепер тебе шукати!? — обурювався той.Раптом, його ущипнули за спину, той розвернувся, але нікого не побачив, потім його за бік ущипнули, і так повторювалося кілька разів, наш герой нікого не бачив, а лише з обуренням ойкав і айкав.Барон вирішив збігати по свою магічну палицю, але прямо перед його лапою кішка забрала його посох та відкинула в сторону.
Наш герой чув лише пискляве хіхікання, на що також посміхнувся та вирішив трохи теж погратися з нею.Їхня битва перетворилася на забаву, вони різними вигадками намагалися перемогти один одного, але у кішки різноманітність вигадок була більша, і тому він заговорив про мир, бо не хотів на собі всі способи відчути.
Кішка мовила:
 — Лише за однією умовою!Тобі доведеться визнати, що я перемогла тебе другий раз! — насміхалася та.
Барон важко видихнув, не бажаючи далі битися, він погодився на її умови.
Перед нашим героєм постала усміхнена до сліз кішка, схоже їй сподобалися дивитися на бідного Барона.Наш герой також і собі усміхнувся, він витягнув лапу вперед, аби потиснути лапу суперниці.Кішка спочатку здивувалася, але потім усміхнулася та здорово потиснула йому лапу.
Але, раптом та задумалася і запитала:
 — До речі, а як тебе звати? — хотіла знати та.
Наш герой відповів:
 — Мене звати Барон Которі!Приємно познайомитися! — посміхнувся той.
Кішка відповіла:
 — А мене звати Мурка Пухнаста!Пухнаста — це моє призвіще, якщо що! — пояснила та.
Ось так вони й познайомилися.
Вони почали дружити, часто говорили під час навчання, Барон, навіть, познайомився з її товаришами, та став частиною компанії, хоча кішка любила тепер більш на однині балакати з нашим героєм.
Настало літо, і тому кожен міг робити свої справи до 1 вересня, але ніхто не мав права покидати гуртожитку, коти мають провчитися 3 роки, щоб поїхати додому.Барон часто сумував за своєю ріднею, і тому писав листи, які поштарська карета забирала з собою.
Наш герой, щоб розважити себе ходив на підробітки, а коли закінчилося літо, приступив до навчання.Новий матеріал був складнішим, і вивчав більш складні заклинання, але Барон і це зрозумів, і тому залишився найрозумнішим у класі.
Ось так спокійно минув іще один рік, наш герой дуже полюбив Магічний університет, його вчителів, його навчання, його учнів, він мав друзів, почесне звання та шану в закладі, а також зустрів своє перше кохання, про що ще можна було мріяти?
Але, він навіть не міг уявити собі, що це все він втратить за одну мить свого життя.