Глава 14

— Це не просте джерело, — посміхнувся Мудрець, — це саме головне. Серце планети.

І тільки Богиня Життя може повернути його.
Згідно з давніми легендами, вона повернеться, коли  чисте серцем створіння виростить Кришталевий Лотос.
Але без духовної сили тут не обійтися.

— Кришталевий лотос? Що це?

— Кришталевий Лотос, хлопчику мій, — це сутність Богині Амелії. Пам'ятаєш, я сказав, що тобі знадобиться духовна сила? Так ось, цей лотос потрібно наповнювати нею тисячу років.

 Не кожному це вдається. Але я вірю, що ти впораєшься.

У цю мить Мудрець  почав танути в повітрі.

—Цікаво, як я маю це зробити? — з іронією промовив фенікс. — Якщо ти не помітив, я кожні сто років перетворююся на попіл. Тож твій план — накрився мідним тазом.

— А ти мені подобаєшься, — усміхнувся старий. —
—З характером. Саме те, що ти згораєш кожних століття, і приведе тебе до мети. Ти ще не знаєш, але з кожним відродженням стаєш сильнішим.

Після цих слів Мудрець остаточно розчинився.

"Мама?... Виходить — вона серце планети? Але як тоді планета досі жива, якщо її вже нема?"

Я перемістилася на підземний майданчик, недалеко від центру. Демед розглядав настінні фрески.

Підійшовши ближче, я змогла роздивитися малюнки на стіні. Тут було п'ять фігур: дві дівчини та троє фактурних хлопців. Одна з дівчат була зображена  вище за інших — з довгим рудим волоссям, що спадало на плечі локонами, і міткою у формі лотоса на лобі.

 Інша дівчина, розташована трохи нище, мала темно-синє волосся середньої довжини, та мітку-каплю води. Хлопці стояли так, що разом вони утворювали пентаграму. Кожен із них мав мітки: вогню, вітру та землі. Під фігурами були написані їхні імена: богиня води – Лірія, бог вітру – Дін, бог землі – Сем, бог вогню – Зак, і богиня життя – Амелія.

—Так це були боги стихій... і моя мама. 

Демед торкнувся центру між фігурами – і перед нами виние посох із серцем і чотирма руками. 

— Якщо об'єднати їхні сили в цьому посоху, планета оживе.

 Я прикусила губу, але це сказав Демед. Який теж зрозумів що потрібно робити.

Раптом фрески зникли, і я опинилася на пустельний горі. Переді мною Демед наповнював прозорий шар своєю силою. Коли процес завершився, перед нами прстав юнак із міткою вітру на лобі.