Глава 8

 Аріс

Повітря тремтіло від жару.Я стискав руків’я лука, хоча знав — стріли тут безсилі. Ритуальна зала наповнена темною енергією, а біля кам’яного вівтаря лежала дівчина, її бліда шкіра зливалася з  сіблястим волоссям, що розсипалось по талії, а навколо клубився попіл. Зак наближався до неї, і магія в повітрі шепотіла: часу немає.

— Ти за нею, — прошепотів Демед, його очі палали. — Я прикрию.

Я кивнув. Крок, другий — і я вже біля неї. Руки тремтіли, коли я піднімав її, наче найцінніший скарб.

— Вона жива, — прошепотів,  відчуваючи слабкий пульс. — Адель... прокидайся.

Демед

Я став спиною до них.  Темрява ковзала стінами, а в повітрі вже витало полум’я  Зака — передвісник бурі. 

— Не можна допустити, щоб він їх побачив, — подумав я. 

Тоді зробив крок уперед, вдихнув — і випустив вогонь.

Стіна полум'я виросла, закручена й жива. Вона не палала — вона ревіла. Зак не побачить їх , не відчує... принаймні, кілька хвилин. Достатньо.

— Біжіть, — шепнув. — Я вас дожену.

З-за колони виникла тінь. Зак ішов повільно, але кожен його крок гудів у підлозі, наче удар молота. 

Його очі горіли не вогнем — порожнечею.

— Ти зраджуєш мене, феніксе, — прорік він, голосом, схожим на шипіння розпеченого заліза. — І заради чого? Заради неї?

Я стиснув кулаки.

— Я захищаю те, що важливе. І це — не ти.

Він зупинився. Повітря тріснуло, наче скло. Тінь з його руки злилася в знайомий символ — зорю хаосу.

— Досі борешся вогнем проти темряви? Невже не зрозумів, що все згоряє?

— Твоя темрява боїться світла. — я зробив крок. — А тепер відчуй, як палає той, хто народився з полум’я.

 Розкрив руки — і вогонь вирвався з плечей, мов крила. 

 Аріс і Адель

Я зупинився лише в укритті — вузькому проході за водоспадом з сухого кореня. Я стиснув щелепу. 

 Хотілося повернутися, допомогти Демеду... але я вірив йому. Тому, хто завжди повертався з попелу.

— Він витримає, — пробумортів.

—Арісе?.. — голос Адель був ледве чутним.

— Я тут, — відповів  миттєво. — Ти в безпеці. 

Вона  посміхнулася, але в очах була тривога.

— А Демед?..

Я замовк на мить.

— Він дав нам шанс… і повернеться. А якщо ні — ми знайдемо його. Обіцяю.