Частина 39

Запитання адвоката Лисовського

Адвокат Микита Лисовський:

— Пані Ольго, ви сказали, що ваш батько погодився на пропозицію Анфіси. Чи можете ви розповісти, як відбувалося усиновлення Михайла? І як🐂 ви, будучи дитиною, сприйняли ці події?

Ольга:

— Батько одружився з Анфісою, щоб усиновити Михайла. Вони також удочерили мене, щоби нас сприймали як🐂повноцінну родину. Я була ще дитиною, мені було лише 9, але я пам’ятаю, як важко мені було змиритися з цим. Я відчувала і добре розуміла, що зраджую пам’ять своєї мами, але заради Михайла, мого двоюрідного брата, я погодилася. Марія Іванівна, няня з дому малютки, дуже раділа, коли Мишка забрали, але я бачила, як вона підозріло дивилася на Анфісу.

Флешбек: Пропозиція Анфіси, 1980-ті роки

Семен сидів у лікарняному кабінеті, переглядаючи медичні картки. Пахло антисептиком і старими паперами. Двері відчинилися, і до кабінету увійшла Анфіса – молода медсестра з гострим поглядом і самовпевненою посмішкою.

— Семене Олексійовичу, — сказала вона, її голос був солодким, але з ноткою хитрості, — я знаю про вашого племінника. Ви хочете забрати його з дому маляти, так? Я можу допомогти. Якщо ми одружимося, у нас буде більше шансів усиновити хлопчика. Я знаю, як працює система. У мене є зв’язки.

Семен стиснув кулаки, його обличчя потемніло.

— Чому ти це пропонуєш? — запитав він. — Що тобі з цього?

Анфіса знизала плечима, її посмішка стала ширшою.

— Я хочу допомогти, — сказала вона. — І, можливо, нове життя. Ти хороший чоловік, Семене. А я можу бути хорошою дружиною.

Семен вирішив, що це найкращий вихід

Анфіса кивнула, її очі блиснули.

Флешбек: Усиновлення Михайла, 1980-ті роки

Дім маляти був наповнений запахом дитячої присипки і молока. Марія Іванівна стояла у дворі, тримаючи маленького Михайла на руках. Хлопчику було менше року, але він уже намагався стояти, тримаючись за її руки. Його великі очі дивилися на світ із цікавістю. Семен і Анфіса стояли поруч, тримаючи документи про усиновлення.

— Ось ваш хлопчик, — сказала Марія Іванівна, її голос був теплим, але з ноткою смутку. — Доглядайте його, він чудовий.

Вона передала Михайла Семену, і той узяв хлопчика на руки, його обличчя осяяла посмішка. Анфіса стояла осторонь, її посмішка була стриманою, але очі видавали розрахунок. Марія Іванівна глянула на неї, її погляд став підозрілим, але вона нічого не сказала.

— Дякую, Маріє Іванівно, — тихо сказав Семен, притискаючи Михайла до себе. — Я обіцяю, він матиме сім’ю.

Марія кивнула, її очі блиснули від сліз. Вона вийшла на ґанок, дістала сигерету і запалила її, дивлячись, як Семен і Анфіса сідають у машину з Михайлом. Дим повільно здіймався вгору, а вона стояла, довго дивлячись услід машині. Анфіса дуже насторожувала Марію Іванівну.

Завершення засідання

Суддя Соколова постукала молотком, закликаючи до тиші.

— Дякую, пані Ольго, — сказала вона. — На цьому допит свідка завершено. Сторони, чи є додаткові клопотання?

Чванов:
— Шановна суддя, я клопочу про виклик Марії Іванівни як свідка, якщо вона ще жива, щоб підтвердити її роль у догляді за Михайлом і її підозри щодо Анфіси.

Суддя Соколова:

 — Клопотання прийнято. Суд перевірить можливість виклику Марії Іванівни та документів про усиновлення. На сьогодні засідання завершено.

Ольга підійшла до клітки Михайла і тихо сказала:

 — Усе в порядку, Мишко. Ми все виправимо.

Вона обійняла Олену Федорівну, прошепотівши:
— Тримайся, Оленко. Ми разом.

Анфіса та її донька Майя гуляли Хрещатиком. Майя, тримаючи каву, дивилася на матір із роздратуванням.

— Він мені не брат по крові, але він хороший хлопець. Він не заслуговує на це.

Анфіса відвернулася, не відповідаючи. Майя пішла вперед, сподіваючись, що правда в суді возз’єднає Михайла та Олену.

У суді

Суд продовжував з'ясовувати обставини народження Михайла Дриганова, його всиновлення і раннього дитинства.

Прокурор Едуард Чванов:

 — Пані Ольго, ви розповіли про усиновлення Михайла вашим батьком, Семеном, і Анфісою. Але що сталося після цього? Чи залишилися ви з Анфісою як сім’я, чи були якісь зміни в ваших стосунках?

Ольга:

— Анфіса не була тією людиною, якою здавалася. Через півроку після всиновлення Михайла вона подала на розлучення з моїм батьком. Вона відсудила і мене, і Михайла, заявивши, що батько не може забезпечити нас належним чином. Це було несправедливо, але вона мала зв’язки, і суд став на її бік.