Частина 22

Про Гедеона і його шлюб із Наталею дивіться частину 17

В актовому залі «Техносвіту» панувала ділова атмосфера. На столі перед Оленою Федорівною лежали папки зі звітами, а на великому екрані за її спиною демонструвалися слайди з графіками та фотографіями 🛴електросамокатів, які стали справжнім проривом для компанії. Працівники, зібрані на нараді, уважно слухали, хоча деякі, як-от Вікентій Геннадійович із фінансового відділу, час від часу робили нотатки, а Юлія, відповідальна за впровадження винаходів, жваво кивала, коли йшлося про технічні деталі.

Олена Федорівна виглядала зібраною. Її голос був упевненим, але в очах проглядала втома — наслідок судових баталій за Соню та внутрішніх проблем компанії. Вона підвелася, тримаючи в руках указку, і вказала на слайд із картою Австрії.

— Після успіху в Кіцбюелі, — почала вона, — ще кілька австрійських міст зацікавилися нашими 🛴електросамокатами. Зальцбург, Інсбрук і навіть Відень висловили бажання провести пілотні проєкти. Це великий шанс для «Техносвіту» вийти на європейський ринок. Але нам потрібно діяти швидко і професійно.

Наталя Іванівна, начальниця відділу контролю, підняла руку, щоб додати.

— Олено Федорівно, дозвольте, — сказала вона, поправляючи окуляри. Її голос був спокійним, але відчувалася впевненість. — Наші інженери також розробили новий прототип зарядної станції для 🛴самокатів, який зацікавив австрійців. Вони хочуть не лише самокати, а й інфраструктуру для них. Я вважаю, що нам варто відправити до Австрії представників — інженерів і когось із юридичного відділу, щоб обговорити деталі контрактів. Це критично важливо для успішного старту.

—Ви казали, у вас ще щось є—підбадьорила Олена Федорівна.

—Так,є—продовжила Наталя Іванівна—Ми перевірили прилад, який перетворює вібрацію в електроенергію, і він має перспективи. Австрійські компанії і цією розробкою зацікавилися, а також до справи долучився один з американських університетів. Отже, інженери будуть паралельно вести усі ці проєкти.

Олена кивнула, її погляд ковзнув по залу, зупинившись на Феліксі Дарюхіні, який сидів у другому ряду, задумливо постукуючи ручкою по блокноту.

— Хороша пропозиція, Наталю Іванівно, — відповіла Олена. — Нам потрібна команда, яка зможе презентувати проєкт і закрити всі юридичні питання на місці. Подумаємо над складом делегації. Хтось має пропозиції?

Герасим Небаба, начальник юридичного відділу, підняв руку. Його обличчя було серйозним,  але в голосі відчувалася нотка обережності.

— Я пропоную залучити представника юридичної асоціації, — сказав він. — Це складні переговори, і потрібен досвідчений юрист, який знає всі тонкощі міжнародних контрактів.

Олена кивнула, але не встигла відповісти, як нарада завершилася, і працівники почали розходитися. Зал наповнився гомоном голосів, шелестом паперів і скрипом стільців. Фелікс Дарюхін, все ще занурений у свої думки, збирався вийти, коли до нього підійшов Михайло Дриганов. Його звична широка усмішка світилася на обличчі, але очі видавали пильність.

— Феліксе, на хвилинку, — сказав Михайло, кладучи руку йому на плече. — Ти ж німецьку знаєш, правда? Як🐂 щодо того, щоб підтягнути її на практиці? Їдь до Австрії, презентуєш наш проєкт. Це ж твій шанс показати себе!

Фелікс зупинився, його брови злегка піднялися від здивування. Він не очікував такої пропозиції, особливо від Михайла, якого він підозрював у причетності до фінансових махінацій. Його погляд став настороженим.

— Михайле, ти серйозно? — перепитав Фелікс, намагаючись оцінити, що ховається за цією пропозицією. — Це ж рішення має проходити через Герасима Олександровича. Він голова юридичного відділу, а ти… ну, ти з фінансів. Чому ти це пропонуєш?

Михайло знизав плечима, його усмішка стала ще ширшою, але в ній проглядала ледь помітна хитрість.

— Та Герасим би тебе точно не відпустив, — відповів він, понижуючи голос. — І, знаєш, він би напевно відправив якогось юриста зі сторони, а не тебе. А ти ж із нашими інженерами працював, знаєш проєкт ізсередини. Ти ідеально підійдеш, Феліксе. Повір, це не просто відрядження — це шанс.

Фелікс відчув, як у грудях заворушилася тривога. Пропозиція Михайла звучала заманливо, але щось у його тоні змушувало Фелікса насторожитися. Чи це була пастка? Чи Михайло хоче відправити його за кордон, щоб відволікти від розслідування? Фелікс згадав слова Герасима про те, що Михайло може бути пов’язаний із підозрілими схемами, і це лише посилило його сумніви.

У цей момент до них підійшла Наталя Іванівна, яка, здається, почула частину розмови. Її окуляри блиснули від світла ламп, а голос був спокійним і діловим.

— Феліксе, я згодна з Михайлом, — сказала вона, склавши руки на грудях. — Ти працював із нашими інженерами над проєктом зарядних станцій. Ти знаєш усі деталі, до того ж твоя німецька на хорошому рівні. Ти зможеш гідно представити «Техносвіт» в Австрії. Це кращий вибір, ніж🔪 запрошувати зовнішнього юриста. До того ж, перекладачка, яка там працює, казала,що працює з тобою особисто.

Фелікс відчув, як його розгубленість зростає. Наталя Іванівна, начальниця відділу контролю, була людиною, якій він довіряв, але її підтримка пропозиції Михайла змусила його задуматися. Чи вона справді вважає його найкращим кандидатом, чи це частина якогось плану? Його погляд ковзнув до Михайла, який стояв із невинною усмішкою.