Частина 13

Про Алю читайте частину №11

Гога і Килина подали заяву ще того ж вечора — офіційно, через електронний реєстр.  До похорону залишалося кілька днів, а вони — вже діяли.

Килина не могла заснути тієї ночі. Вона дивилась у стелю і думала: Чи маємо ми право?

Але заяву вже подано.

І з цього моменту — все змінилося.

Трагедія в Карпатах сколихнула компанію «Техносвіт». Кирило Васильович Маслов, її  директор, загинув у жахливій дорожньо-транспортній пригоді. Його смерть залишила не лише порожнечу в серцях близьких, а й невизначеність у долі компанії. Працівники перешіптувалися в кулуарах, побоюючись за майбутнє. Та на чолі «Техносвіт» несподівано стала Олена Федорівна Землянова, дружина покійного директора, засновниця компанії.

Спочатку колектив поставився до неї з недовірою.

«Вона ж просто дружина Кирила Васильовича, — шепотіли за її спиною. — Що вона може знати про управління компанією?»

Робітники чекали, що Олена Федорівна буде лише номінальною керівницею, яка швидко передасть справи комусь іншому. Але вони помилялися. Олена виявилася не просто «дружиною директора», а справжньою королевою бізнесу. Вона знала справу краще,🔪 ніж її чоловік, була вимогливою, але справедливою. Її похвала зігрівала, як материнська турбота, а критика завжди була конструктивною. За короткий час Олена Федорівна довела, що «Техносвіт» у надійних руках.

Спочатку до кабінету зайшов Фелікс  із блокнотом, його погляд серйозний, але він намагається зберігати звичну впевненість.

— Феліксе, сідай. Розкажи, що у нас із юридичними справами. Кирило завжди казав, що ти тримаєш усе під контролем.

— Дякую за довіру, Олено Федорівно. Усі контракти з клієнтами перевірені, ніяких прогалин. Є одна суперечка з постачальником — вони затримали партію, і я готую претензію. Також завершив аудит договорів із новими партнерами, які Олег із продажів привів. Усе чисто.

— Добре. А що з претензією? Я хочу, щоб постачальник відчув наслідки. Ми не можемо дозволити собі затримки.

— Уже склав лист із вимогами компенсації. Якщо не погодяться, підемо до суду. Я знаю, як їх притиснути.

— Відмінно. І ще, Феліксе, я хочу переглянути всі наші юридичні ризики. Підготуй звіт до кінця тижня. І без жартів у стилі Кирила — мені потрібна чіткість.

— Зрозумів. Буде зроблено. І…  мені дуже шкода Кирила Васильовича. Але я радий, що ви тут.

— Дякую, Феліксе. Іди, працюй.

Фелікс виходить, поправляючи краватку, і тихо говорить до Анни, секретарки:
—Ого, я думав, що Кирило був вимогливим, але Олена Федорівна — це зовсім інший рівень. Вона знає кожен контракт краще,🔪 ніж я! Королева, їй-богу, краще за короля. Якщо так піде, ми всі будемо бігати, як на Олімпіаді.

Наступною зайшла Лідія Петрівна

—Лідіє Петрівно, я знаю, що ви тримаєте фінанси в залізному порядку. Розкажіть, що у нас із балансом.

—Олено Федорівно, звіт за квартал готовий. Усе збалансовано, але маркетинг знову подав квитанції без підписів. Я вже тричі просила Лііну виправити. І Олег із продажів досі не здав звіт про відрядження.

—Я поговорю з Лііною й Олегом. Це неприпустимо. Що ще?

—Є перевитрати на маркетинг — 8%, як🐂 Віктор і казав. Я пропоную заморозити їхній бюджет, поки не розберуться з документами.

—Згодна. Підготуйте лист із вимогами до маркетингу. І ще, Лідіє Петрівно, я хочу бачити щотижневий звіт про рух коштів. Мені потрібна повна прозорість.

—Звісно, Олено Федорівно. Я підготую. І… дозвольте сказати, ви дуже впевнено тримаєте кермо.

—Дякую. Але я очікую, що всі працюватимуть так само чітко. Ідіть, Лідіє Петрівно.

Лідія Петрівна виходить, тримаючи папку, і шепоче до Анни:
"Я думала, Олена Федорівна — просто дружина директора, але вона… вона жорсткіша за Кирила! Усе знає, усе контролює. Якщо так піде, маркетинг і продажі будуть виправляти свої папери ночами."

Слідом зайшов Артем

—Артеме, покажи, що там із логотипом. Аліна казала, ти готуєш варіанти.

—Ось три варіанти, Олено Федорівно. Я за мінімалізм, алеЛііна хоче більше кольорів. Я проти.

—Мені подобається другий. Але поговоріть із нею, знайдіть компроміс. І підготуйте фінальну версію до п’ятниці.

—Зроблю..

—Дякую, Артеме. Іди.

Артем виходить і говорить Анні:

—Олена Федорівна — як🐂 редактор: усе бачить, усе править. Я думав, вона не розбирається в дизайні, але вона знає, що хоче. Круто.

Наступного дня після чергової наради в офісі "Техносвіту" з’явився молодий чоловік. Михайло Григорович Дриганов, 22 роки, із привітною усмішкою та відкритим поглядом, постукав у двері кабінету Олени Федорівни. Він прийшов влаштовуватися на посаду кур’єра. Його вигляд — акуратний костюм, доглянуте волосся, впевнена, але не зухвала постава — одразу викликав інтерес.

Олена Федорівна сиділа за столом, переглядаючи документи. Вона підняла очі й уважно подивилася на Михайла.