Частина 6

Я стояв на вулиці, коли Олексія Семеновича виводили. Багато робітників офісного центру спостерігали за цією картиною. Тут спустилися військові, які брали участь у затриманні, на перекур. Я сам не курив, а просто слухав із цікавості.

—Ну що, бачив, як той Олексій Семенович🔫 пістолет вихопив?

—Та бачив! Думав, зараз стріляти 🔫почне, як у вестерні!

—А Телеснюк молодець, жонглює 🔫пістолетом, наче циркач.

—Я думав, він його навмисне дражнив, щоб той кинувся.

—Ага, а потім — бах! — і Семеновича скрутили, як🐤 курча.

— Курча!🐤 Точно сказано. Поважна шишка, а повівся, як пацан.

—Слухай, а що там за дівка була? Ескортниця, кажуть?

—Ескортниця! Та вона їх обох шокером валила, як Рембо!

—Уяви: заходить така, на підборах — і раз! — шокером по охоронцях!

— Слухай, а пам’ятаєш, як ми в Одесі склад брали?

— Як🐂 той дядько зі шваброю на нас кинувся?

— Точно! Кричить: «Це мій склад!» А там контрабанда на мільйон!

— А тут що? Сейф порожній, а Семенович кричить: «Нічого не було!»

— Та там, мабуть, не п’ятдесят тисяч, а всі п’ятсот!

— А Петро такий: «П’ятдесят, і крапка!» Боїться, що їх звільнять.

— Ну, Телеснюк їх притисне..

— Ага, пістолет 🔫розрядив, а Семенович і не догнав!

— Уяви його обличчя, коли зрозумів, що🔫 обійма порожня

А тим часом у центрі дитячої творчості сталася ще одна неординарна подія.

Дівчина зайшла в приймальню з рюкзаком і звернулися до секретарки

— Добридень, мені до директриси.

— А ви хто? Що вам треба?

— Я привезла доброчинний внесок 💸 від Олексія Семеновича.

— Який внесок? Назвіться!

— Готівка💰 в рюкзаку. Олексій Семенович зняв із рахунку, перетворив на 💰готівку, я привезла.

— Готівка? 💷 Чекайте, я не можу вас просто так пустити.

— Та мені байдуже. Ось, тримайте!—знизала плечима дівчина

—Стійте, що ви робите?!—закричала секретарка.

Дівчина висипала купюри💷 з рюкзака на стіл

—Ось ваш внесок! Бувайте!

—Стій! Куди ти?!

—Передайте Олексію Семеновичу подяку!

Дівчина зникла за дверима, залишаючи купу грошей💷 на столі.

—Оце так… Що це було? —розгублено дивилася на гроші секретарка, жінка 23 років. Тут вийшла директриса, їй 29, виглядає молодше.

—Яно, що за шум?

—Дивись, Анелю! Якась дівка висипала гору💷 грошей і втекла!

—Гроші? 💷Звідки?

—Каже, від Олексія Семеновича. Доброчинний внесок.

—Олексій Семенович? Той, що нам нещодавно дитячі кімнати обладнав?

—Може, той самий… Я не знаю!

—Це ж ціла купа! Скільки тут?

—Без поняття! Вона просто💷 висипала і втекла!

—Треба викликати представника мерії.

—І краще перед камерами 📷 порахувати, щоб усе було прозоро.

—Точно. Не хочу, щоб нас звинуватили в чомусь.

—Слухай, у мене від цього всього голова обертом.

—У мене теж. Пішли до сантехніка, попросимо сигарети.

—Ти ж не куриш, Анелю!

—Після такого дня можна.

—Гаразд, ходімо.

(Яна і Анеля зачинили приймальню, вийшли в коридор виходять у коридор, підійшли до  сантехніка.)

—Позич сигарети, будь ласка.—звернулася до нього секретарка Яна

—О, дівчата, що, стрес?

—Стрес? Та в нас тут кіно 🎥 з пограбуванням! —відповіла Анеля

—Тримайте. Але не звикайте, бо я бідний стану. —дав пачку сантехнік.

—Дякую. Ти наш рятівник. —видихнула Яна

Жінки попрощалися з сантехніком і пішли на вулицю.

—Ох, від попереднього директора ще стільки розгрібати…—напружено промовила Анеля

—Ага, той, що в тюрмі. Лишив нам спадок — одні проблеми.

—І ось тепер ці гроші. Звідки вони взагалі?

—Може, Олексій Семенович вирішив дітям допомогти?

—Ага, а я Снігуронька!

—Слухай, давай про щось хороше поговоримо.

—Про дітей? Мої двоє вчора малювали в майстерні.