Сторінки долі
Глава восьма
Але минуле не відпускало. Іноді, коли Софія залишалася сама, вона згадувала батьків. Їхні голоси, сміх, обійми. Вона діставала ту саму фотографію й плакала, бо боялася, що зраджує їх, дозволяючи собі бути щасливою.
Одного вечора вона розповіла про це друзям. Вони сиділи в квартирі Марти, пили гарячий шоколад. Софія говорила тихо, обриваючи слова, але вони слухали. Не перебиваючи. Коли вона закінчила, Марта обійняла її. "Вони б хотіли, щоб ти жила," — сказала вона.
Софія не була впевнена, але вперше відчула, що може дихати вільніше.
#2963 в Сучасна проза
#1477 в Молодіжна проза
Відредаговано: 14.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
