Сторінки долі
Глава п'ята
Вони повернулися. Не наступного дня, але через тиждень. Потім ще через тиждень. Кожна їхня поява була як вибух — хаотична, гучна, але чомусь приємна. Марта розповідала про свої мрії стати режисеркою, Данило ділився історіями про свої невдалі спроби навчитися грати на гітарі, а Орест завжди мав у запасі якусь їдку, але смішну ремарку.
Софія слухала. Спочатку мовчки, тримаючись осторонь. Але з часом вона почала відповідати. Спершу коротко, обережно. Потім — сміливіше. Одного вечора, коли вони всі сиділи на підлозі книгарні, п’ючи чай із термоса, Марта сказала:
"Соф, ти ж не можеш вічно ховатися в цій книгарні. Поїхали з нами на вихідні за місто!"
Софія похитала головою. "Я не люблю галасливі компанії."
"Та ми не галасливі," — обурився Данило, хоча його голос лунав на пів книгарні. "Ми… душевні."
Вона відмовилася. Але думка про це не покидала її всю ніч.
#2927 в Сучасна проза
#1466 в Молодіжна проза
Відредаговано: 14.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
