Сторінки долі
Глава четверта
Вони залишилися на годину. Марта гортала книги, коментуючи кожну обкладинку, Данило намагався балансувати олівцем на пальці, а Орест розповідав анекдоти, від яких Софія мимоволі всміхалася. Вони були такими… живими. Їхня енергія заповнила книгарню, і вперше за довгий час Софія відчула, що не хоче, щоб вони йшли.
"Слухай, ти ж тут працюєш щодня, так?" — спитала Марта, коли вони нарешті зібралися йти. Софія кивнула. "Тоді ми ще заскочимо. Ти прикольна, хоч і тиха, як мишка."
Софія не знала, що відповісти. Вона просто дивилася, як вони зникають у дощі, залишаючи за собою відчуття, що щось у її світі зрушило.
#2938 в Сучасна проза
#1473 в Молодіжна проза
Відредаговано: 14.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
