Тим часом годинник цкокав собі і думав про минуле.
О, годиннику!— сказала ручка.— А розкажи про себе.
Але той не відповідав. Але через деякий час він почав розповідати.
— Ну значить стою я і думаю... Але не всиг подумати як мене вітром знесло. І мене понесли кудись. Це кудись пішло на дерево і залишило мене тут потім закинули. Але мене знову стибзили. Цього разу сорока. Але не затягла і вирішила повернути сюди.