2. “Історія мафіозного револьвера ”

Ця історія розпочинається зранку, в коридорі компанії “Боб-лайн”.  Робочий день тільки починається, тому більшість працівник подумки, ще згадують як приємно їм було спати в свому теплому ліжку.

Тільки у прибиральниці роботи   вистачає з головою. З самого ранку їй потрібно помити підлогу, пропилососити, протерти вікна та картини, які так обожнює її бос. Протиравши останнє вікно, вона помічає, як в коридор з двору зайшов, стильно одягнений  чоловік років, близько тридцяти. 

Він був, одягнутий в синій діловий костюм, старомодного фасону. На голові у нього красується чорний капелюх  з білою смужкою, від фірми “Борсаліно”.  На його лівій руці знаходиться  золотий годинник Omega з обробленим діамантами Безелем.  Він виблискував так, що кожен хто йшов на зустріч цьому чоловіку, не міг не поглянути йому на руку. Взутий він був в чорні туфлі,  які напевне також були дуже дорогими. Його образ підкреслювала деревяна люлька, з якої йшов легкий дим. Весь коридор наповнився ароматним запахом свіжого табаку. В руці він тримав невеличку прямокутну, чорну коробочку. Його повільна, стримана хода, змушувала всіх оточих задуматись, на скільки цей чоловік є важливою персоною.  Минаючи всіх людей, він невимушено, прямує до дверей ліфту.

Працівники, вражені його стильним виглядом, одразу зрозуміли, що скоріш за все, він прямою до боса.  І все таки. Так воно і є.  Піднявшись ліфтом, він вже стоїть біля дверей Боба Де Растеллі, стукаючи йому в двері.

“Заходьте!” – пролунало з іншої сторони дверей. Це був мужній голос, нашого улюбленого мафіозі.  Довго не вагавшись, чоловік зняв головний убір і відчинив двері.

- Здоров Вікторе. Радий тебе бачити мій  приятелю. Присідай.  – Радісно вигнув Боб і показав рукою йому на мякий диван, який стояв внього в кабінеті.

- Доброго дня! Пане Боб.  – Сідаючи на диван та гасячи люльку, промовив чоловік. 

- Я ж просив не називати мене так. Просто Бос, або ж для тебе просто Боб.  Якби не твоя допомога і Руслана, то б не був я зараз тут головним.

- Ну знаєте, я дотримуюсь гангстерських традицій тому не можу називати Вас по імені.

Боба і Віктора об’єднує багато чого. В минулому, коли Боб тільки переїхав з Італії і намагався стати впливовим мафіозі, саме Віктор будучи звичайним гангстером на побігеньках допіг  невдасі імігранту з італійським корінням, стати одним з самих впливових мафіозі міста. Але наша історія не про це. Тому повернімось, до нашого діалогу в кабінеті.

- Я радий, що ти прийшов до мене. Як там справи на вулицях міста.

- Все чудово, є звичайно декілька магазинчиків, які відмоляються нам платити за кришу, але це до пори до часу. Тому переживати немає за, що. Отже для чого ви мене покликали Бос ?

- Оу як зазвичай приятелю, цю роботу я можу довірити тільки тобі і більше нікому. І для чого ти це питаєш, якщо і так добре знаєш? Я ж бачу, що ти взяв коробку.

- Так маєте рацію Бос. Я запитав дурницю.  То, де Ваш славнозвісний револьвер?

- Ось він.

Боб відкрив свою шухляду і дістав свій улюблений револьвер. Він був настільки блискучим, що глянувши на нього можна було побачити власне відображення. Складолося враження, що він був відлитий з срібла.  Револьвер був доволі великим, проте легким. Його ручка була пофарбована в яскраво червоний колір, який підкреслював важливий статус власника, цієї зброї.  По всьому Револьвері було красиве, акуратно вирізане гравіювання. Таку делікатну насічку міг зробити тільки вправний майстер.

Мафіозі обожнював свій револьвер,  бо він був для нього символом, здійсненої мрії. Ця зброя раніше належала, попередньому дону мафії, якого Боб усунув і відібрав у нього пістолет.  Незадовго після цього він навіть одружився на колишній дружині цього Дона, тому для нього ця зброя була не тільки символом влади і багадства, а й символом сімї.  Тому Боб завжди бережно ставився до нього, і доглядав його.

Кожного дня він ретельно чистив і змазував його, а раз на місяць відправляв, до майстра на поліровку, і покраску. Для цієї важливої місії він завжди вибирав Віктора, в якому він був повністю впевнений.    

- Ти тільки поглянь на цього красення. Будь ласка простеж, щоб з ним нічого не трапилось. – Передавши пістолет, промовив Боб.

- Не переживайте Бос зроблю все можливе, щоб завтра ви отримали його назад красивим і відполірованим. Я розумію, скільки він для Вас значить.

- Цей пістолет ключ до мого серця Вікторе. Я буду в розпачі, якщо з ним, щось трапиться.

Віктор відкрив коробочку, і поклав револьвер, в неї, прямо на червону подушечку, яка  й знаходилась в коробці. Після чого гангстер взяв і закрив її кришкою.

- Доречі Бос, вибачте мене за таке питання, проте чому ви це не можете доручити, наприклад, Шервуду, він жеж можна рахувати ваш головний радник.

- У Шервуда й так купа важливої роботи, ти навіть уявити не можеш, яка велика кількість, не хочу його перенавантажувати. Він заслуговує хоча б іноді відпочивати.

І тільки пролунали ці слова. В кабінет зайшов Шервуд. Тримаючи в руках дві пари трусів.

- Ваше спіднє Сер! Тільки, що з хімчистки.

- О Шервуде, ми тільки, що  згадували тебе, і обговорювали,  скільки багато в  тебе складної роботи.