Історії з життя

Я і екгібіоцинізти

Мені щось таланило, їх часто бачити не знаю чому.Певно тому шастаю по підозрілим місцям.Є два випадки які запам' ятались.

Перший одного разу бувши студенткою пішла в парк.Але в ту частину де люди майже не ходять люди.Постелила покривало.Лягла розгорнула книгу і читала.Згодом помітила як хтось стоїть недалеко від мене.Я обернулась і побачила що він, так би мовити "душить гадюку".Я як підриваюсь хапаю все і тікаю звідси.Майже всю дорогу серце билось як скажене.Мене це мягко кажучи налякало.

Вдруге я вирішила піти за місто, сама.Взяла собі пивка сиру косичка.Сіла біля річки.насолоджувалась природою і співом пташок.Аж раптом підїжає машина, з неї виходить чувак голий по пояс.І питає:"Ви не бачили тут шорти?Ми тут відпочивали,і я загубив їх тут."Я відповіла що ні.І почала збиратись.А він мені :"Не лякайтесь я зараз піду.тільки знайду свої шорти."І я дебілка, повірила сіла.Він там ходив, щось шукав.А потім ляпнув можна я тут біля вас по№%очу.І тут я без зайвих слів.Зібрала манатки й втекла.Він щось кричав вслід.А я щодуху бігла якомога далі від того місця.

Емілія Санд

Подобається

#2104 в Сучасна проза
#1997 в Різне

У тексті є: кумедні та курйозні ситуації, думки, традиції

Відредаговано: 01.08.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись