Я і домашні тварини

Так склалось що певний час домашні тварини часто змінювалися.Були і породисті сіамський кіт з кличкою Фредді.Який одного дня зник.Звичайна кішка з вулиці, яка теж зникла.
Собака породи сенбернар.Яку ми всі дуже любили.Яка теж одного дня зникла.
була ще дворняжка.Пес по кличці Тайсон.Який виявився дівчинкою.Як би це не звучало, ми не могли індифікувати її стать, через те що якраз там в неї було багато шерсті, коли вона тільки прибула сусідка сказала що то хлопчик і ми повірили.І от коли ми переїхали, ми відвезли її на дачу.Через певний час, та собака народила щенят.Ми то все роздали.Але через певний час Тайсон-Таіса на жаль померла.

Найдовше з нами було звичайна дворняжка.Я її мало пам'ятаю, тому що вона померла коли я була мала.Вона прожила з нами до глибокої старості.

Була в нас пара котів.Кіті й Тарзан.Мати та син.Правда в Кіті була ще дочка, але вона  померла.Іще був один кіт, дитя  Кіті.Але ми його віддали.Одному знайомому, він хотів кота.І ми подарували того котика йому.І тут ситуація краща, бо він ще досі живий.

Що можу сказати про цих двох, це незабутні коти.По-перше, через те що вони найдовше з нами прожили.По-друге, вони чудили.Особливо Тарзан.Ця плямиста зараза водночас доводила нас до сказу, але і дарував позитивні емоції.Кіті прекрасна граційна кішка вугільного кольору, з аристократичними манерами чудила менше.Власне в неї був тільки один грішок, і то пов'язаний з Тарзаном.
Одного разу вона кудись його заховала, що ми не могли його знайти.Шукали, шукали й тут мама говорить їй.:"Якщо ти зараз не принесеш кота ми то не дамо їсти".Через кілька хвилин вона тащить його.Ми потім довго сміялись з цього.

А от список діянь Тарзана--великий.Він як тільки народився, то вже творив і витворяв.Пам'ятаю як щоразу як ми витягали його з коробки, то він верещав як дурний.І затихав тільки коли його клали назад  в коробку.поті коли йому було кілька місяців точно не можу згадати, він утнув дещо що було водночас хоробро, дивно і смішно.Він притарабанив в хату щура, щоб показати який він хижак, чи ще щось.мені були не відомі його мотиви.я то ніколи не забуду, як вийшла на балкон, а він тримає того щура.Я заверещала як побачила то.Потім підбігла мама, яка теж голосно крикнула.Ми стоїмо не знаємо що робити, а воно тягне того щура.Правда потім цей щур таки вирвався, і втік в невідомому напрямку.

Одного разу він влаштував, паті в хаті.Ніколи не забуду.Як ми одного разу повернулись додому, відчиняєм двері, а там купа котів, які уздрівши нас почали розбігатись в різні боки.

Був випадок коли він здійснив крадіжку століття.Він був ще той злодій, наші сусіди скаржились що він крав у них їжу.І в нас, у своїх же, раз вкрав копчену ніжку.І це можна сказати було епічно.Першою помітила це я, і побігла за ним.Тато його спіймав і тримав, ми з мамою намагались вирвати ту ногу з його пазурів.Останньою до нас приєдналась Кіті, в той момент коли намагались забрати ногу вона лупцювала його по голові.І так спільними зусиллями ми таки вирвали ту ніжку.Звичайно довелось пів ноги йому віддати.Тому що лишив сліди.Шматочок ми віддали Кіті, бо вона допомагала нам.Ну і ми взяли шматочок, перед цим прожаривши його на сковорідці.

Також одного разу він був на межі життя і смерті.Він потрапив у капкан.Пам'ятаю він прийшов після трьохденної відсутності.Весь в крові, і зморений.Тато одразу ж відвів його до ветеринара.Той зашив йому рану.В нього після цього лишився шрам.І виписав купу ліків.Тиждень після цього випадку.Він сидів дома.Цілими днями валявся.Його можна зрозуміти, я уявляю який в нього був шок.Пам'ятаю йому виписали уколи.І то був для нього стрес.Ми знову гуртом робили укол.Тато,я і Кіті його тримали,а мама робила укол.Правда через кілька днів.Він вже не кіпішував.І спокійно сприймав уколи.Тоді  вже його тримала лиш я

А ще був випадок, із категорії неймовірно, але правда.У 2010 році ми з особняка переїхали в трьох кімнатну квартиру.Через те, що наш будинок був в аварійному стані.Кіті нормально пережила переїзд.І навіть до її старості, прожила з нами.А от Тарзан ні.Через два тижні, він втік назад до старого будинку.Ми щоразу його вертали.Але одного дня він втік, і ми його не змогли знайти.Проте через кілька років, ми побачили кота схожого на нашого.Спочатку ми не звернули увагу.Але потім тато взяв того кота, і приніс додому.Там ми оглянули, і в нього були ознаки нашого кота.Відірване вухо, і шрам на підборідді.Тоді ми його викупали й лишили в себе.Щодня ми випускали його гуляти у двір.Правда одного дня він знову зник.Ми гадали що він помер, враховуючи що він був старенький.Певно він не хотів помирати.Не попрощавшись з нами.