Історії з життя

Я в селі

Мій тато з села.Проте я народилась в місті.І я типова містянка.Але в дитинстві час від часу мене відправляли в село.І скажу мені там подобалось.Мене на моє щастя оминув сільський побут.Я не вставала ні світ не зоря.А спала до десятої.Єдине чого я не уникнула, так це цікавий і різноманітний процес слідкування за коровою.Хоча вона була досить самостійна.І не потребувала постійного нагляду.Проте одного разу, вона змусила мене бігати за собою.Одного дня вона просто собі побігла.Я це побачила і побігла нею, щоб не загубити її.Вона привела мене додому, і тоді я захопилась її навігаційними здібностями.
це був перший і останній трафунок.Надалі вона нікуди не тікала.Так що я собі дозволяла.Відходити від неї.Щоб поласувати горохом.Який ріс недалеко від пасовища.Іноді з іншими дітьми, ми гралися різноманітні ігри.Якось  хлопці зловили якихось жуків, і влаштували перегони.Ця забава на жаль, найбільше розважала в нудній роботі пастуха.Ми неодноразово це робили.Хоча зараз мені трохи соромно за це, що я брала участь у цьому.
А у вільний, від обов'язків час проводила:  то на городі поїдаючі дари природи, то в саду з книгою, то в стайні на сіні, релаксуючи.
Згадала ще одну забаву, якось з кузенами, десь на полі грали в ковбоїв.Як сьогодні пригадую як бігала  дерев'яним пістолетом, і з капелюхом який був великий на мене.
Загалом мені подобалось в селі.Я вважаю для дитини це ідеальне місце, тому що тут доступ до вітамінів чистого повітря і цікавих розваг.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше